Похмурий острів Кокос

Похмурий острів Кокос площею всього 42 кв. км (6,5 км завдовжки і 3,2 км завширшки), належить республіці Коста-Рика. Похмурий, схожий на старовинну фортецю, здіймає він свої стрімчасті, висотою понад 200 м, важкодоступні скелясті береги. Тому до острова Кокос можна дістатися лише в порівняно спокійну погоду, яка буває тут дуже рідко.

Острів Кокос знаходиться в зоні вологого та спекотного клімату вічного літа і тому одягнений в густі тропічні ліси. Але, тваринний світ тут дуже бідний: багато птахів, отруйних змій і кровожерливих москітів. Зрозуміло, чому він безлюдний.

І, тим не менш, ось уже понад 150 років назва цього шматочка суші не зникає зі сторінок світової преси. За цей час тут побувало понад 500 різноманітних експедицій. У 1994 р. у водах острова працювала експедиція Жака Іва Кусто.

Справа в тому, що острів Кокос притягує до себе казковими скарбами, які, як свідчать різні джерела, пірати сховали тут, осторонь основних шляхів.

Запевняють, що на острові зберігається шість чималеньких скарбів. Один із них, який належить Генрі Моргану, за дуже скромними оцінками становить 35–40 млн. доларів. Ще більшим вважається "скарб Ліми" - кілька тон золота (безліч золотих і срібних виробів і статуя Діви Марії із чистого золота в зріст людини) – захований у 1820 р. американським капітаном Томсоном.

Мали зв'язки з островом і такі пірати, як Едвард Девіс і Олександр Грахам, який взяв собі псевдонім Беніто Боніто і удостоєний жахливого прізвиська Кривавий Меч, а також Вільям Дампір (1652-1715), якого сучасники називали великим флібустьєром і королем. Дампір був дуже освіченою свого часу людиною. Він тричі обійшов земну кулю і зробив великий внесок у географічну науку, зокрема, саме з нього почалася океанографія.

Сховані на острові Кокос скарби не дають спокою багатьом шукачам наживи. Хто тільки не мріяв стати казковим "графом Монте-Крісто". Пошуками цих скарбів займався замолоду навіть Франклін Делано Рузвельт, колишній президент Сполучених Штатів Америки. Шукачі "щастя" використовували багато різної землерийної техніки, але тільки одному німцю Августу Гіслеру, який поодинці "перелопатував" острів з 1894 по 1914 рр., пощастило побачити блиск золота. Проте вважають, що знайдена ним єдина золота іспанська монета випала із гаманця одного з його попередників. Саме через виснажливу працю і важкий жаркий і вологий клімат острів Кокос налічує понад сотню могил тих, хто наївно тішив себе примарою нечуваного збагачення.

Небагатьом із шукачів скарбів пощастило вирватися з цього пекла. Джунглі острова були і залишаються німими свідками сотень людських драм і даремно витрачених коштів, часу і навіть втрачених життів.

Виникає законне питання: а чи не є передбачувані казкові скарби острова Кокос міфом, грою хворобливої фантазії? У пошуках скарбів численні шукачі щастя так розрили острів Кокос, що у 1978 р. уряд Коста-Рики прийняв єдине розумне рішення, заборонивши надалі займатися на острові Кокос розкопками.