Елемент радій

Майже немає шматочка землі, де не було б найменших слідів радію. У будь-якій породі його близько 0,000000001 відсотка, тобто в десять тисяч разів менше, ніж золото або срібла. Але яким би не був мізерний цей зміст, у землі глибиною до десяти кілометрів залягає близько мільйона тон радію. Могутність цієї кількості радію незрівнянна ні з золотом, ні зі сріблом. Дрібочка радію постійно виділяє із себе чудодійні промені-частинки, частина яких непомітно перетворюється на чудовий газ Сонця – гелій. З цієї дрібочки постійно виділяється тепло, і лише через дві тисячі років вона наполовину послабшає. Крім цього, радій світить своїми променями, які мчать з швидкістю світла в одних випадках, та зі швидкістю 20000 кілометрів на секунду – в інших. Він гріє тисячі років, і до того ж, що один грам радію може за годину нагріти до кипіння двадцять п'ять кубічних сантиметрів води. Іноді радій обпалює людину до ран, а іноді й рятує від загибелі, наприклад, лікує тяжке захворювання рак.

Радій був відкритий французькими вченими П'єром та Марією Кюрі, які виявили, що відходи, які залишаються після виділення урану з уранової руди, більш радіоактивні, ніж чистий уран. З цих відходів подружжя Кюрі після кількох років інтенсивної роботи виділило два сильнорадіоактивні елементи: полоній та радій. Радій утворюється через багато проміжних стадії при радіоактивному розпаді ізотопу урану-238.

Більше ніж у сотих частках міліграма на сто грамів породи радій ніколи не зустрічається, і наука каже, що більшого змісту і не має. Але насправді руди набагато бідніші. За минулий з моменту його відкриття час – понад сторіччя – у всьому світі вдалося видобути лише 1,5 кг чистого радію. Радій видобувається у Центральній Африці, полярній Канаді, Чехії та в горах Колорадо.

Важкою роботою витягується кристалічна руда, так званий "рудний мармур" - червона або зелена темна вапняна порода, в якій лише місцями видно нальоти жовтих кристалів радієвого мінералу. Після цього руда проходить довгий та складний шлях до радієвого заводу. Там починається новий та складний шлях її перетворень, виділення з неї цінного радію. Багато сотень тон руди треба підняти з шахти, розчинити і переробити на заводі, щоб, нарешті, виділився один грам солі радію.

Настав початок третинної епохи – той знаменний момент в історії Землі, коли вздовж старих ліній нова, молода Альпійська гірська система почала піднімати свої складки, перекидати шари, насуваючи потужні старі масиви на молоді відкладення, розламуючи та розколюючи перед собою земну кору. Тут ще зараз йдуть потужні хімічні процеси у недоступних нам глибинах Землі. Тут піднімалися до поверхні розчини радієвих солей.

І в той же час в умовах помірно вологого, але нерівномірного клімату почалася та своєрідна зміна поверхні, яку ми називаємо карстом. Води дощів по тріщинах почали проникати у вапняки, стали розчиняти їх стінки, промиваючи собі дорогу і врізаючись довгими та складними ходами всередину вапняків.

І ось у ці карстові порожнини і проникли гарячі води глибин із їхніми загадковими скупченнями урану, ванадію, міді та барію. З ними з невідомих глибин прийшов і радій.