Камні озер, боліт та морів
Камні можна знаходити не тільки в горах, каменоломнях та в копальнях. На дні озер, боліт та морів також можна знайти різноманітні камені. Але що в цьому випадку називається мінералом? Якщо мінералом називати тільки твердий і щільний камінь, з якого складаються скелі та гори, то, можливо, такого каменю тут не знайти. Але якщо мінералом назвати будь-яку частину неживої природи, яка утворюється за найрізноманітніших умов, хоча б на дні озер, боліт і морів, то і тут мінералогу відкривається величезне поле діяльності.
Візьмемо, наприклад, вівіаніт. Вівіаніт є фосфорнокислою сіллю заліза, і його утворення пов'язане з руйнуванням органічної речовини рослин та тварин. У міру того, як відмирає болото, у ньому утворюється і торф і вівіаніт, і обидва вони виникають на наших очах. Іноді вони накопичуються в таких кількостях, що торф перетворюється на запас найціннішого палива, а вівіаніт боліт може бути використаний як синя фарба. Цей мінерал можна зустріти, наприклад, під час земляних робіт на болотистій місцевості. Вирита земля при цьому має яскраво-синій колір.
Але не тільки в болотах на наших очах росте каміння. Щороку весняні води стікають у величезній кількості в озера і моря, і в цих бурих водах разом з масами бурої органічної речовини вимивається багато заліза та інших металів. На дні озер ці речовини починають повільно осідати, як осідає каламут у склянці, і чорно-бурі скоринки покривають не тільки каміння та скелі, а й залишки рослин та крупинки піску. Повільно перекочуються біля берегів ці піщинки з чорними скоринками, які наростають на них, і з маленьких чорних крапок протягом сотень років виростають цілі горошини, які всеюють дно озер – це так звані "бобові руди". Повільно і поступово, не без допомоги дрібних мікроорганізмів, йде зростання цих залізистих скупчень, і з мізерних кількостей заліза, розчинених весняними водами, народжуються цілі поклади прекрасного залізняку.
Але ще більш чудові такі ж залізисті скупчення на великих глибинах, на дні морів – у Фінській затоці, у Білому морі і, особливо, у Північному Льодовитому океані. Рибальські судна, опускаючи на дно особливі інструменти – драги, іноді дістають із глибин такі залізисті скупчення завбільшки з долоню. Зазвичай вони досить плоскі і відкладаються навколо різних камінців та уламків скель. Нерідко вони всіюють дно морів то невеликими бурими п'ятачками, то, ніби, коржами. Недарма дослідники кажуть, що дно північних морів є чудовим у світі залізним родовищем.
На дні великих океанів теж йде утворення найрізноманітніших мінералів. Сюди падають уламки раковин і скелети тварин, тут, в абсолютній темряві глибин, із залишків організмів створюються нові дивовижні камені. Одні накопичуються там, де масами вмирають риби зіткнення холодних і теплих морських течій; інші ростуть із уламків білих черепашок.
У темряві та тиші глибин йде своя повільна робота, в результаті якої утворюються нові камені озер, боліт та морів із вмираючих тварин та рослин. Так народжуються нові мертві утворення Землі.
