Загублені світи

Читаючи захоплюючий роман Артура Конан-Дойля "Загублений світ", замислюєшся - чи це фантастика? Виявляється, не зовсім: описане письменником неприступне скелясте плато існує насправді!

А почалося все в 1909 р., коли в тропічних джунглях Південної Америки працювала експедиція англійця Фосета з визначення кордонів між Бразилією та Болівією. Несподівано учасники експедиції виявили серед джунглів "загублений світ" – невідоме скелясте плато із плоскими вершинами між річками Ріо-Верде та Гуапоре. Повернувшись до Лондона, Фосет розповів про подорож свому другу письменнику Артуру Конан-Дойлю і показав фотознімки таємничих скель. Це й дало тему та натхнення для загальновідомого пригодницького роману.

Пізніше Фосет здійснив ще кілька подорожей до мальовничих тропічних джунглів Південної Америки, розшукуючи "загублені світи". З останньої подорожі 1925 р. він не повернувся. Пошуки експедиції не мали успіху.

На карті Південної Америки багато "загублених світів". Наприклад, у південно-східній частині Венесуели розташовані незвичайні плато зі стрімкими стінами на кілька сотень метрів заввишки. Після виходу у світ роману Конан-Дойля їх почали називати "загубленими світами". Вороже настроєні, місцеві індіанці вважають їх священними і називають ці гірські "острови" - Тепуї.

Дослідження цих "загублених світів" почалися лише після дивовижних пригод Джиммі Енджела, який влітку 1937 р., пролітаючи над лісами басейну Оріноко, помітив серед джунглів невелику річку, не позначену на карті. Досліджуючи її, льотчик, пролітаючи ущелину в горах, почув оглушливий гуркіт. Тут з високих стрімких скель невідомого плоскогір'я з гуркотом падав величезний водоспад. Це він живив річку.

Через деякий час Енджел із супутниками знову здійснив політ і приземлився на Ауян Тепуї - "Горі диявола". При цьому літак потрапив у болото та був пошкоджений. За допомогою захоплених із собою мотузок і тросів Енджел та його супутники спустилися вниз і таким чином вирвалися з полону "загубленого світу".

Водоспад Енджел (Анхель), названий як і річка, іменем хороброго пілота, виявився таким величезним, що сфотографувати його можна було лише з літака. Виявилося, висота його становить 1054 м, тобто він більш ніж у 22 рази вищий від відомої всім Ніагари.

З цього часу вчені почали безперервно штурмувати "загублені світи". У 1953 р. експедиція американця Джуліана Стейєрмарка піднялася на високу Тепу - Хіманту площею 400 кв. км. Конан-Дойль не мав рації: фауна цих місць виявилася досить бідною. Вчені зустріли лише кілька видів дрібних ящірок, змій, термітів та павуків. Опосуми та гагари були тут найбільшими тваринами та птахами. Але рослинний світ цих "загублених світів" виявився багатим. Експедиція зібрала приблизно 15 тисяч видів нових рослин.

Здавалося, вчені вже розгадали всі таємниці Тепуї, і останні "загублені світи" зникли на карті Південної Америки. Але святкувати перемогу було рано: у 1959 р. біля кордонів Бразилії з Венесуелою та Гвіаною були виявлені нові "загублені світи", не позначені на жодній карті – кілька десятків гірських плато, кожен площею 300–400 кв. км. Усі вони були лише поверхово оглянуті вченими з повітря. Ніхто й уявити собі не міг, якими сюрпризами всі ці "загублені світи" збагатять науку: адже виявили тут із літака ще один великий водоспад, заввишки 250 м!

Але найбільший з американських "загублених світів" знаходиться, напевно, не в гірських районах, а серед незайманих джунглів Амазонки. У цих тропічних джунглях Південної Америки є окремі "загублені світи". У 1962 р. у тропічних джунглях Бразилії експедиція Нью-Йоркського ботанічного саду несподівано виявила невелику гірську країну з піком заввишки 2994 м, який отримав назву Піко де ла Небліна. У 1964 р., в районі річки Шингу бразильський вчений Орландо Боас раптом відкрив шість невідомих науці індіанських племен і серед них - плем'я гігантів, які значно перевищують 2 м за зростом.

Саме тут, через багато років, брати Вільямс і Орландо Боас зрештою дізналися про долю експедиції Фосета, який розшукував загадкову Атлантиду. Він, разом із своїми супутниками, загинув під час сварки з племенем калепало...

У 1969 р. у верхній течії Амазонки було виявлено індіанське плем'я, чисельністю 200 чоловік, яке донині користується кам'яними знаряддями праці. Трохи згодом, у тропічних хащах Колумбії, французька експедиція Жака Етца раптом виявила невелике плем'я азіатського походження. Як воно виявилося так далеко від своєї прабатьківщини – невідомо!

Безумовно, ще багато "загублених світів" неосяжних просторів американської сельви чекають своїх нових дослідників.