Галапагоські острови

Галапагоські острови ви знайдете у східній частині Тихого океану, під самим екватором, на відстані тисячі кілометрів від узбережжя південноамериканської республіки Еквадор, якій вони належать. Архіпелаг складається з 13 вулканічних островів площею 8100 кв. км. Вперше назву Галапагос запровадив у 1574 р. голландський картограф Абрахам Ортеліус.

Галапагоські острови мають вулканічне походження. Тут налічується 17 вулканів. Найвищий серед них Альбемарл знаходиться на острові Ісабель. Багато островів кам'янисті і майже позбавлені рослинності, а тому й безлюдні. Незважаючи на те, що Галапагоські острови розташовані під екватором, вони відрізняються не дуже спекотним кліматом. Середня температура повітря Галапагоських островів не перевищує 23 градусів С. Це пов'язано з холодною течією Гумбольдта. До того ж, порівняно холодне повітря над сушею швидко нагрівається і вбирає в себе вологу замість того, щоб віддавати її. Саме тому земля на островах така ж суха, як і на берегах Чилі чи Перу, які омиваються цією течією.

Дощі ж випадають лише з грудня по березень, адже в цей час з Гумбольдтовою течією, яка є відгалуженням холодної Перуанської, зустрічається тепла течія, яка підходить сюди з північного заходу. Іспанці назвали її Ель Ніньо, тобто "Дитя". Вона досягає Галапагоські острови на Різдво і приносить опади та пелену туману. Саме в цей період береги Галапагоських островів на короткий час одягаються свіжою зеленню. Більшу частину року клімат островів посушливий, і води тут завжди бракує. Тому біля кожного з будинків нечисленного місцевого населення, яке живе лише на деяких островах, обов'язково стоїть цистерна, в яку збирається дощова вода, яка використовується як для пиття, так і для побутових потреб.

Галапагоські острови привертають до себе увагу вчених. Справа в тому, що тут зберігся унікальний рослинний та тваринний світ. Саме тому щасливими назвав їх Чарльз Дарвін. І ця унікальність, перш за все, полягає в тому, що тут тісно уживаються представники флори та фауни тропіків та заполярних широт. Ліани та мохи, папуги, пінгвіни та полярні чайки, мешканці холодних вод тюлені, морські леви та гігантські тропічні морські черепахи. На жаль, гігантських морських черепах з панцирями, діаметр яких більше метра, збереглося небагато, через необмежене полювання на них у минулому.

Виділяються також сухопутні та морські ігуани, родичі стародавніх ящерів, скелети яких демонструються у музеях. Незважаючи на свою здавалося б хижу зовнішність, це виключно мирні тварини. Вони харчуються лише рослинною їжею. На жаль, велику шкоду місцевій фауні завдали завезені сюди тварини: собаки, кішки, свині, кози. Багато хто з них здичавів і розмножився. Щоб урятувати унікальну місцеву природу, Галапагоські острови з 1959 р. оголошені Національним парком.

Перші люди потрапили на Галапагоські острови за часів великих географічних відкриттів завдяки випадковості. Це була експедиція іспанського єпископа Томазо де Берланга, який 23 лютого 1535 відплив з порту Панама до берегів Перу. Берланг першим досліджував Галапагоські острови та описав їх унікальну фауну.

Галапагоські острови зацікавили всюдисущих на той час піратів. Тут вони знайшли зручний притулок, де можна було спокійно ділити та ховати здобич, ремонтувати кораблі та запасатися смачним м'ясом черепах та тюленів.

Слідом за піратами значну увагу до архіпелагу виявили і промисловці-китобої. Вони полювали тут на черепахи та тюлені, після чого їх поголів'я різко зменшилося.

Однак широко відомими Галапагоські острови стали лише в середині минулого століття після відвідин Чарльза Дарвіна на кораблі "Бігль" та публікації його книги "Походження видів".