Поняття ноосфера

Ноосфера (від грецького слова noos - розум і "сфера" - оболонка) - майбутня, найвища стадія розвитку біосфери, сфера взаємодії природи та людини, де визначальною силою стане розум. Поняття "ноосфера" було запропоновано професором математики Сорбонни Едуардом Леруа (1870-1954), який трактував її як "мислячу" оболонку, яка формується людською свідомістю. Е. Леруа підкреслював, що прийшов до цієї ідеї спільно зі своїм другом - найбільшим геологом та палеонтологом-еволюціоністом та католицьким філософом П'єром Тейяром де Шарденом.

Розвиваючи вчення про ноосферу, академік В.І. Вернадський припускав, що, зародившись на Землі, ноосфера з освоєнням людиною навколозоряного простору має перетворитися на особливий структурний елемент космосу. Для перетворення біосфери в ноосферу недостатньо пізнання законів природи та перетворення природи людиною (що у масштабах, порівнянних із глобальними природними процесами, спостерігається вже в наш час). Це таке перетворення біосфери, яке відповідає потребам всього людства, що розвивається. Вернадський стверджував, що людство в ході свого розвитку перетворюється на нову потужну "геологічну силу", що своєю думкою і працею перетворює образ планети. Відповідно, воно з метою свого збереження повинно взяти на себе відповідальність за розвиток біосфери, яка перетворюється на ноосферу, а це вимагатиме від нього певної соціальної організації та нової, екологічної та водночас гуманістичної етики.

Сьогодні взаємодія людини з біосферою, де її вплив виявляється визначальним, іноді називають антропосферою, техносферою. Майбутня ноосфера – це, мабуть, спільне використання людством навколоземного космічного простору у мирних, наукових цілях; великі, глобальні проекти, спрямовані, наприклад, на регулювання переносів забруднюючих речовин (що викликають, зокрема, кислі дощі); колективні заходи різних держав щодо запобігання забруднення Світового океану, тощо.

У структурі ноосфери і біосфери Вернадський виділяв "сім видів речовини": живе, біогенне (що виникло з живого), косне (що виникло з неживого), біокосне (частково живе, частково неживе), радіоактивне, атомарно-розсіяне, космічне. Ця теорія отримала своє логічне продовження та розвиток у працях академіка Лисенка, а також професора Лепешинської, яка розширила та поглибила вчення про "живу речовину". Проте "Теорія семи видів речовини" ніколи не була прийнята західним науковим співтовариством.

Таким чином, поняття "ноосфера" постає у двох аспектах: ноосфера у стадії становлення, що розвивається стихійно з моменту появи людини; ноосфера розвинена, свідомо сформована спільними зусиллями людей на користь всебічного розвитку всього людства та кожної окремої людини.