Всесвіт розширюється

Важко уявляти астронома, який знаходиться в центрі Всесвіту, так що все стрімко віддаляється від нього, проте картина виглядає саме таким дивним чином. Чудовим вирішенням цих труднощів стало припущення, що Всесвіт розширюється.

Розглянемо, зображену на рис.1(а), невелику повітряну кулю і припустимо, що астроном знаходиться в точці, позначеній хрестиком; чорними точками позначені навколишні туманності. Надуваючи кулю, побачимо (рис.1 б), кожна точка (туманність) віддаляється від хрестика (астронома), але рухаються вони так, що швидкість кожної точки пропорційна до її відстані від астронома. Таким чином, рух поблизу хрестика повільний, а на більшій відстані – швидкий. Аналогія вийшла повною. Потрібно тільки постулювати, що Всесвіт розширюється, і тоді всі туманності віддалятимуться від нас, а швидкість видалення буде пропорційна відстані.

Ця теорія дає ще один чудовий результат. Якщо Всесвіт розширюється, то сьогодні він більший, ніж учора, і набагато більше, ніж торік. Якби ми могли повертатися назад у часі, Всесвіт мав би стиснутися.

Але, можливо, Всесвіт коливальна система? Щоправда, наразі ми застали процес розширення, і через багато мільйонів років розширення почне сповільнюватися, потім припинитися і перейде у стиснення. Якщо це так, ми вирішили проблему часу. Якщо Всесвіт дійсно коливається протягом мільйонів і мільярдів років, чому коливання, яке відбувається зараз, має бути найпершим? Можливо, Всесвіт здійснив уже більйони більйонів коливань? Звідси випливає, що час має бути нескінченним.