Незвичайний випадок з кулею

Під час першої світової війни з французьким льотчиком стався незвичайний випадок. Льотчик зауважив, що поблизу його обличчя рухається якийсь дрібний предмет. Думаючи, що це комаха, він швидко схопив його рукою. Уявіть подив льотчика, коли виявилося, що у нього в руці була... німецька бойова куля!

Це нагадує вигадки легендарного барона Мюнхгаузена, що нібито ловив гарматні ядра руками? А тим часом у повідомленні про льотчика, який спіймав кулю, немає нічого неможливого.

Адже куля не весь час рухається зі своєю початковою швидкістю 800-900 м на секунду. Через опір повітря вона поступово уповільнює свій політ і до кінця шляху – наприкінці – робить всього метрів 40 за секунду. А таку швидкість розвивав тоді літак. Значить, легко може статися, що куля та літак матимуть однакову швидкість; тоді по відношенню до льотчика куля буде нерухома або рухатиметься ледь помітно. Нічого не варто буде схопити її рукою, особливо в рукавичці, тому що куля, що рухається в повітрі, сильно розігрівається.

Початкова швидкість, яку досягає куля, - це швидкість руху її біля дульного зрізу дула. За початкову швидкість приймається умовна швидкість, яка дещо більша за дульну і меншу за максимальну. Вона визначається дослідним шляхом із наступними розрахунками. Дульна швидкість сильно залежить від довжини ствола: чим довше ствол, тим більше порохові гази можуть впливати на кулю розганяючи її. Для пістолетних патронів дульна швидкість приблизно дорівнює 300-500 м/с, для проміжних та гвинтівкових 700-1000 м/с. При збільшенні початкової швидкості збільшується дальність польоту кулі, дальність прямого пострілу, забійна дія та пробивна дія кулі, а також зменшується вплив зовнішніх умов на її політ.