Вчитися? Навіщо?..

У назву статті винесено, здавалося б, банальне питання – навіщо вчитися? І справді, навчанням сьогодні нікого не здивуєш, студентів у нашій країні багато як ніколи, серед друзів не рідкість люди з двома, а то й трьома вищими освітами, а різних курсів – так просто не злічити. Але чи все так красиво та гладко з освітою? Чому проблеми навчання викликають стільки суперечок та взаємовиключних суджень? Спробуємо в цьому хоч трохи розібратися.

Перше, що впадає у вічі, так це дуже цікаві відповіді молодих людей на поставлене нами питання – навіщо вчитися? Отримати диплом; друг пішов до інституту, і я з ним; щоб мати відстрочку від армії; мені мама (чи тато) порадила; всі з класу пішли вчитися. Стоп, стоп, стоп! Все це добре, правильно, але жодна відповідь не говорить про головну мету навчання про знання, навички, вміння, які людина отримує внаслідок навчання. Чи це не головне? Не будемо міркувати про ті чи інші особливості нашої системи освіти, спробуємо намалювати якусь ідеалізовану картину, про досягнення якої й спробуємо у майбутньому поговорити.

Для початку визначимося, що вчитися потрібно із задоволенням, інакше користі від такого процесу не буде ніякого. Так, всі згадають похмурі обличчя друзів з класу/студентської групи, коли вчитель/викладач тужливим голосом розповідав про нові досягнення його улюбленої науки. Яка для нас назавжди ставала зненавидженою. І тому, отримавши диплом, 95% людей більше ніколи нічого не навчаються! У них виробляється стійкий імунітет на навчання, хіба що за боргом служби вони з величезним небажанням і протидією впихнуть у себе крихітки нових знань, і то під страхом покарання/скорочення/зменшення зарплати. Таким чином, якщо ми хочемо дійсно чогось навчитися, то навчання має нам подобатися.

А тепер спробуємо розібратися із запитанням – а навіщо? Так, однозначної відповіді немає і не буде. Почнемо із загальних положень – щоб розвинути свій талант, щоб краще зрозуміти світ навколо нас, щоб долучитися до світової науки та культури, щоб займатися улюбленою справою, спілкуватися з однодумцями, нарешті – щоб стати добрим фахівцем у якійсь галузі. І, на мою думку, найважливіше – побудувати свій світогляд. Так, так, саме – думка. Адже воно відображає весь наш досвід та погляди на життя. Як тут не згадати притчу про будівельників:

"На будівництві працювали три муляри. До них підійшов мандрівник і запитав кожного: "Що ти робиш тут?" І кожен відповів своє.

- Я кладу цеглу на стіну, - відповів перший.

- Я заробляю гроші, - відповів другий.

- Я будую храм, - відповів третій.

Навчаючись, ми, як би це пишномовно не звучало, будуємо себе. Себе, як особистість, як творця чогось нового. Ми отримуємо актив, який завжди буде з нами, який працює на нас, його можна навіть через кордон перевозити без декларації. І ніхто його не забере. І цінують у нашому світі тих, хто може вирішувати завдання, які потрібні та затребувані, чи то наукові, технічні, виробничі, чи побутові. Успіх у вирішенні тих чи інших завдань якраз і визначається ясністю розуму, масштабністю мислення, старанністю у досягненні мети, волею та витривалістю. А це все досягається навчанням. До речі, і платять людям не за те, скільки вони коштують, а які завдання вони можуть вирішувати. Ти можеш бути гарним двірником із трьома вищими освітами, але тобі заплатять, як хорошому двірнику, а не як юристу, хоч у тебе і диплом з відзнакою юридичного факультету.

Чи вчать нас таким речам у школі чи ВУЗі? На жаль ні. Головна проблема сучасної педагогіки – перейти з інформаційної та продукуючої розумних ботів системи, які знають напам'ять купу цифр, дат, назв, але не вміють приймати жодних рішень і не володіють жодними корисними навичками (підтвердження тому класичне прислів'я – "вчися - не вчися, а на роботі все рівно доведеться переучуватися"), до системи розвиваючої, де кожен учень опановує, крім базових знань і навичок, головним навичкою - вміння вчитися. Ви, звичайно, вибачте автора за останню пропозицію – вона написана у найкращих традиціях подачі матеріалу у підручниках для ВУЗів. Начебто все правильно, але щоб зрозуміти, потрібно прочитати це кілька разів. А чи не можна простіше? Можна, але це ще одне велике лихо сучасного навчання. За купою наукових термінів, законів та положень зовсім не видно нашого, такого цікавого та прекрасного світу.

Тепер про більш прагматичні речі, які стимулюють людину до навчання. Світ навколо змінюється з величезною швидкістю. Ще кілька десятиліть тому рідко вживалося або не існувало слів "комп'ютеризація", "нанотехнології", "планшети", "гаджети" та багато інших. Одні професії вже відходять у минуле, інші лише починають формуватись. Швидкість життя також неймовірно збільшилася – проблема нестачі часу стала катастрофічною. І питання "Вчитися? А навіщо?" стає певною мірою дивним. Як навіщо? Щоб вижити. Конкуренція неймовірна, вимоги до кандидатів на ту чи іншу посаду – найвищі. І тут ми підійшли до іншого формулювання питання - "Вчитися? А як?" Про це і поговоримо у наших подальших статтях...