Випадкові винаходи

Один поет писав про випадок, як про "бога-винахідника". І історія науки і техніки знаходить тому підтвердження - безліч великих ідей приходили в голову людини, яка думає випадково, а всі наслідки таких прозрінь отримали назву випадкові винаходи. Щоправда, ніхто не бере до уваги ту справді величезну працю, виконану винахідником для отримання необхідного результату. Якщо це врахувати, то нічого випадкового ми не матимемо – швидше, винахід вийде прогнозованим і очікуваним. Про такі невипадкові випадкові винаходи, причому з різних галузей людської діяльності, ми сьогодні й поговоримо.

Візьмемо, наприклад, сферу хімічних наук. Тут випадкові винаходи здебільшого є наслідком проведення вченими безлічі експериментів з різними речовинами. І ще в недалекі часи це був один з головних способів пізнання світу – метод проб і помилок. Візьмемо, наприклад, гуму. Всі знають її властивості, застосування, а багато навіть більш тонкі деталі, включаючи отримання та вулканізацію. Але так не завжди. На початку 19 століття гума була дуже незручним матеріалом – вона розм'якшувалась на сонці, дубіла та кришилася на морозі. І багато вчених працювали над винаходом способу покращити її якість. Як ви здогадалися, все трапилося за сценарієм випадкового винаходу. У 1844 році Чарльз Гудійр зовсім випадково нагрів суміш каучука та сірки на звичайній кухонній плиті. І з того часу цей спосіб ліг в основу процесу вулканізації гуми.

Тепер інша сфера життя – магазини. Сільван Голдман був власником великого продуктового магазину у місті Оклахома-Сіті. Як спостережлива людина, він не міг звернути увагу на те, що люди відмовлялися купувати деякі товари, оскільки їх було важко чи незручно нести. І знову винахід став випадковим. Голдман звернув увагу, що одна з жінок поклала куплений товар у кузов машинки, яку її дитина тягла на мотузці. У 1936 році Голдман спершу приробив коліщатка до звичайного кошика, а вже незабаром запрошені механіки допомогли йому створити прототип сучасного візка. Масове виробництво таких візків почалося 1947 року. До речі, саме випадковий винахід візків для покупок дозволив створити нові види магазинів – супермаркети та гіпермаркети.

Майже водночас – у 1950 році – винахідник з українським прізвищем Василюк, щоправда, з ім'ям Гаррі, запропонував використовувати одноразові мішки для сміття. І теж начебто цілком випадково. Ніхто не пам'ятає, що проблемами утилізації міських відходів винахідник займався кілька років за завданням міської влади. Головна проблема була наступною – побутові відходи постійно сипалися як зі сміттєвозів, так і при їх завантаженні. Василюк розробляв потужний всмоктуючий агрегат типу пилососа, який би затягував у герметичний кузов розсипане на землі сміття. Але це йому не виходило. І хтось із домашніх випадково попросив у нього якусь сумку для того, щоби скласти сміття. Винахідник відразу подумав, що для цієї мети можна використовувати одноразові мішки і запропонував робити їх з поліетилену. Випробування таких мішків було проведено вперше у госпіталі Вінніпега. А тепер їх можна зустріти повсюди.

Як бачимо з нашого короткого огляду, випадкові винаходи виявилися зовсім невипадковими. Вони є наслідком тривалих експериментів і спостережливості самих винахідників. А спостережливість є невипадковим наслідком інтересу людини до навколишнього світу, її явищ та подій у ньому.