Що таке електрофон?

Електрофон (від грецьких слів "електро" та "фон" – звук) – пристрій для відтворення грамзапису (часто по-старому електрофон називають програвачем). Електрофон складається з механізму обертання грамплатівки, звукознімача, підсилювача низької частоти, який живиться від батарей або електромережі, динамічної головки гучномовця або виносного гучномовця.

Прототипом електрофона для запису та відтворення звуку був фонограф, винайдений у 1877 році Т.А. Едісоном. У цьому апараті звукові коливання рухали мембрану з голкою. Вона видавлювала на восковому валику, що обертається, канавку, глибина якої змінювалася відповідно до звукових коливань. Для відтворення звуку в канавку знову містилася голка. При обертанні валика вона розгойдувала мембрану, яка випромінювала звукові коливання. Восковий валик із записом існував у єдиному екземплярі і не піддавався тиражуванню. У цьому весь основний недолік фонографа.

Німецький інженер Е. Берлінер наблизив час появи електрофону. Він запропонував записувати звук не на валики, а на диски, з яких легко було отримати металеві копії – матриці. Вони використовувалися потім для пресування платівок з целулоїди або смоли. У новому звуковідтворювальному апараті – грамофоні – пружинний механічний двигун обертав диск із платівкою, а слабкі коливання голки, яка біжить по звивистій звуковій доріжці платівки, мембрана (звукознімач) перетворювала на звук. Принцип механічного запису та відтворення звуку зберігся майже незмінним.