Камні Гільдо

У Франції в Бретані знаходяться Камні Гільдо, які звучать. Усі вони складаються з амфіболю. Довжина найбільшого з каменів, що звучить, 6,5 метра, а в обхваті він має 7 метрів, так що приблизна вага становить 75 тон. При ударі об цей камінь він видає звук, подібний до звуку великого дзвона, у тоні "мі" другої октави. Сусідні камені, які звучать, також видають звук, але не так сильно, і їх тон невизначений.

Цікаво, що по узбережжю Бретані каміння, яке звучить, не рідкісне. Рибалки дуже швидко визначають, який камінь звучатиме, а який ні. Камінці, які звучать, відрізняються сірим сріблястим кольором, "німі" набагато темніші. В останніх, між іншим, міститься набагато менше заліза, що, ймовірно, і є причиною того, що вони не звучать при ударі.

В американському штаті Пенсільванія, в районі річки Делавр, знаходяться так звані скелі, які також дзвенять. Містечко це називається Аппер Блек Едді, а на сході Пенсільванії їх досить багато і можна, мабуть, навіть говорити про гігантський комплекс феноменів. Найбільш відомі камені, які звучать, розташовані в окрузі Бакс, їх називають Сад каменів, а в Бріджтон-тауншип - просто Дзвінкі скелі. Є такі скелі неподалік Поттстауна, в окрузі Франклін, де їх називають Кільцем диявола. У цих місцях каміння, яке звучить, дзвенить, як дзвони, а ось співаючими їх називають тому, що на них можна підібрати уламки по тембру і вистукувати по них мелодії дерев'яними паличками. Дзвінке та звучне каміння має різну форму і величину - від невеликих каменів до величезних нерівних брил вагою в кілька тон. Їх червоно-бурий колір відрізняється від кольору скель, що стоять поруч, але не дзвінких, хоча всі вони мають один геологічний вік і складаються з однієї гірської породи — діабазу.

Камені, які звучать, є в Казахстані, Китаї, Калмикії і навіть у Сахарі...