Час для подорожі. Частина 1

Крім кругосвітніх подорожей, слід відзначити деякі незвичайні та дуже цікаві супермарафони ентузіастів-мандрівників. Щоправда, їх усіх не перерахувати, але згадати, звісно, треба. По різних землях проходили маршрути їх подорожей, різними були як тривалість, так і способи пересування, але поєднує їх невгамовне захоплення зміні місць, бажання пізнання нашої планети. Ці люди прокидалися щоранку лише з однією думкою, що життя прекрасне ще й тим, що можна подорожувати! Так, давайте подорожувати разом з ними!

Одну з таких подорожей усіма островами Індонезії (а їх за останніми підрахунками налічується 17508!) здійснила індонезійська вчителька географії Сабарік. Лише в 1986 р., через 17 років (!) - у 66-річному віці - повернулася мандрівниця до рідного дому в Джакарту. За цей час вона зносила 70 пар взуття.

Тривалий, майже 5000 км марафон по Західній Африці, від столиці Алжиру до столиці Республіки Кот-д'Івуар - Абіджана, за 9 місяців здійснили подружжя Жерар і Сільвія Ваше в 1985 р. При цьому 41-річний Жерар долав весь маршрут бігом, а Сільвія їхала за ним велосипедом. 1/4 їхнього шляху проходило через піски пустелі Сахара, де в цей час спека, навіть уночі, досягала 40 гр. С вище нуля, а вдень у тіні 57 гр. С вище нуля.

Чотири роки тривав велопробіг країнами Латинської Америки двох французьких мандрівників Крістіана Роллана та Евелін Брешо. 25 січня 1984 р. вони стартували в Бразилії в надії ближче познайомитися з культурою, традиціями та способом життя латиноамериканців. За словами мандрівників, вони "відкрили для себе цілий світ - маловідомий і не завжди зрозумілий для європейців". Вони перетнули територію 12 країн, проїхавши понад 40,5 тис. км, змінивши на шляху 30 комплектів шин.

22 індійські штати та три сусідні з Індією країни за 4 роки перетнув на велосипеді житель штату Карнатака К. Балакрішна Рао, пройшовши шлях загальною довжиною 71000 км. Мета цієї подорожі, яка почалася 1983 р., як і попередньої, полягала в тому, щоб ближче познайомитися з культурою, обрядами та традиціями різних народів. При цьому мандрівнику довелося пережити чимало небезпечних пригод. Одного разу, наприклад, Рао захопили бунтівники з племені нага, які ще й у наш час торгують людьми. Але, на щастя, його було звільнено індійськими солдатами. Потім мандрівника обікрали, а на завершення - він потрапив до рук розбійників, які нерідко зустрічаються в Індії. Але, на їхню честь, коли вони дізналися про шляхетну мету невтомного мандрівника, то одразу відпустили його.

Понад 200000 км, тобто п'ять екваторів, проїхав на велосипеді за 25 років український мандрівник Валерій Заславський. Він об'їхав усю Україну, перетнув територію від Калінінграда до Чити та від Кушки до Мурманська, відвідав багато країн Європи. Найважчими для нього були подорожі Тянь-Шанем і Паміром, коли йому довелося подолати 15 гірських перевалів у 1985 р., а також у 1991 р. від м. Кушки через Красноводськ, Гур'єв, Астрахань, Київ. На його рахунку понад сто велосипедних подорожей.

Цікаву подорож вздовж Великої Китайської стіни здійснили за два роки (1984-1986) троє молодих ентузіастів із китайського міста Чанчунь. Вони подолали 6450 км. Як заявили китайські вчені, мандрівники зробили неоціненний внесок у дослідження цієї гігантської пам'ятки стародавнього зодчества. Вони повернулися додому з докладними щоденниками експедиції та 7000 фотографій. Особливу цінність становлять фотографії більше ста раніше невідомих старовинних написів.

А в 1987 р. англієць Вільям Ліндсей за 74 дні, крім перерв на відпочинок, здійснив пробіжку підтюпцем головною ділянкою стіни завдовжки 3460 км. За цей час він зносив 3 пари спортивного взуття.

Англієць Джордж Міген став першою людиною, якій вдалося перетнути з півдня на північ всю Америку. Колишній капітан британського торгового флоту поодинці пройшов пішки 35213 км від найпівденнішого на Землі аргентинського містечка Ушуая на південному узбережжі Вогняної Землі до бухти Прадхо-Бей на арктичному узбережжі Аляски за неповних 7 років с 26 січня 1977 р. по 18 вересня 1983 р. Його досягнення зареєстровано у "Книзі рекордів Гіннеса".

Розповідаючи про свою подорож на географічному факультеті Нью-Йоркського університету, Міген зазначив: "Якби не підтримка простих людей - аргентинських гаучо, перуанських індіанців, мексиканських селян, канадських фермерів, я, мабуть, не зміг би довести заплановане до кінця. У тяжкі моменти вони ділилися зі мною шматком хліба та дахом. Я глибоко вдячний їм за все".

Багато людей групами й поодинці досягали Північного полюса, але першим серед них, напевно, слід вважати японця Наомі Уемуру. Цю подорож 1978 р. він описав у книзі "Один на один з Північчю".