Катастрофічні землетруси

Відомо, що нашу Землю трясе, як у лихоманці. Щорічно на планеті відбувається в середньому 300 тис. землетрусів, з яких близько 100 можна назвати, не інакше, як катастрофічні землетруси. Першість за кількістю катастрофічних землетрусів поділяють між собою Японія та Чилі. Географи називають ці країни "гамаками земної кулі". І не випадково: тут у середньому щорічно трапляється понад 1000 землетрусів, тобто по три на день. У 1930 р. у Японії було зареєстровано навіть 5744 землетруси (16 на день!).

Гніздом землетрусів у Японії називають район півострова Ідзу. Тут лише упродовж з 9 по 12 жовтня 1986 р. сталося 3200 підземних поштовхів. Багато землетрусів відбувається також і в інших країнах "вогняного кільця", часто приносячи руйнування та людські жертви. Тож про мешканців сейсмічно активних районів з повним правом можна сказати, що "спокой їм тільки сниться".

Це стосується не тільки Західного узбережжя Америки, Японії, Індонезії та Філіппін у Східній Азії, але й Камчатки, Курильських островів і Сахаліну. Зокрема, катастрофічним землетрусом, що стався на півночі Сахаліну 27 травня 1995 р., було повністю зруйновано місто Нефтегорськ, де загинуло понад 3000 мешканців.

Сильні та часом катастрофічні землетруси пов'язані і з областями гір Карпат, Кавказу та Середньої Азії. Так, восени 1948 р. було повністю зруйновано столицю Туркменії Ашхабад. Загинуло понад 110 тис. людей. А через 40 років, у грудні 1988 р., потужний землетрус на півночі Вірменії спричинив майже повну руйнацію міст Гюмрі, Кіровакана, Спитака та багатьох навколишніх сіл. Загинуло понад 25 тис. мешканців.

До найбільш "тряських" районів земної кулі належить і область, яка прилягає до озера Байкал. Тут кількість землетрусів, переважно відчувається лише приладами, часом сягає 2000 на рік.

Але все ж таки найбільше землетрусів відбувається на дні Світового океану. Так, у 1982 р. у водах островів Самоа в Тихому океані, на стику глибоководних жолобів Тонга і Кермадек, вчені нарахували лише за 17 діб понад 1000 поштовхів.

Катастрофічним землетрусом за своїми наслідками, був землетрус, що досягав сили близько 10 балів за шкалою Ріхтера. Він стався 21-26 травня 1960 р. у американській республіці Чилі. Судіть самі: під час цього землетрусу в землі розкрилися величезні бездонні тріщини, в які часом потрапляли не лише окремі будинки, а й цілі селища. Деякі прибережні острови затонули в глибинах океану з усім своїм населенням, а натомість виникли нові. Зі страшним гуркотом падали в долини високі гори, давно згаслі "старі" вулкани раптом "прокинулися" і стали викидати лаву та попіл, утворилися нові озера. У такий спосіб змінилася навіть географія цієї місцевості.

Чилійський катастрофічний землетрус захопив також велику акваторію Тихого океану. Величезні хвилі цунамі, довжиною понад 100 км і висотою 30-40 м, що мчали зі швидкістю реактивного літака, обрушилися на узбережжя Чилі. Вони миттєво зруйнували та затопили всі портові міста. Землетрус охопив територію понад 100 тис. кв. км. В результаті було зруйновано близько 35 міст та сотні селищ. Понад 2 млн осіб (майже 1/3 населення країни) залишилися без житла. Кількість лише загиблих перевищила 10 тис. людей.

Антарктида – єдиний континент, де не зареєстровано жодного землетрусу. Загадка сейсмічної "байдужості" шостого материка, незважаючи на наявні на ньому вулкани, що діють, ще не розгадана.

Втім, як припускають деякі вчені, землетрусам тут перешкоджає величезний тягар крижаного панцира. Жартома можна сказати: найпотужніший крижаний покрив 4780 м зафіксований за 400 км від узбережжя на Землі Уїлкінса в точці з координатами 69 гр. 9'38'' південної широти та 135 гр. 20'25'' східної довготи.