Географічні "закриття"

Вивчаючи таємниці нашої планети, дослідники часом роблять не лише географічні відкриття, а й географічні "закриття". Наприклад, можна згадати хоча б "закриття" вченими "земель Арктики": Саннікова, Джилліса та Андрєєва...

Географічні "закриття" пов'язані і з дном Атлантичного океану, де ще до початку 70-х років 20 ст. на спеціальних картах у районі між Гренландією та Шпіцбергеном малювали великий підводний хребет, так званий підводний поріг Нансена. Проте експедиція на судні "Ліна", яка досліджувала дно в цьому районі, не виявила жодного хребта. Щоправда, ехолоти подекуди вказали окремі досить значні підводні гори, але й виявили поміж них великі і широкі "протоки" з поглибленнями понад 3000 м. Тому підводний поріг Нансена остаточно "закрито".

Береги Антарктиди, напевно, єдиний район земної кулі, де географи прямо вічно роблять географічні "закриття". Справа в тому, що береги тут здебільшого складаються не зі звичайних гірських порід, а з... льоду. Саме тому іноді вони відриваються від шостого материка, утворюючи величезні айсберги. Вчені підрахували, що крижані береги Антарктиди постійно зміщуються на північ зі швидкістю від 50 до 500 м на рік, а деякі ділянки навіть до 2000 м на рік. Це неминуче призводить до постійної зміни берегової лінії цієї частини світу. Тому на величезному айсберзі порівняно нещодавно попливли в океан мис Еймері, бухти Торсхавн, Еванс та Інграм, а разом із ними зникли затоки Маккензі та Прюдс. Навіть великий півострів Челюскінців, відкритий 1956 р., постійно змінюючись, відірвався від материка 1964 р. і перетворився на острів площею 5000 кв. км. Мине деякий час і цей "плавучий" географічний об'єкт доведеться "закрити" так само, як "закрили" 31 березня 1959 р. острови Мейсіс-Айленд і Суейнс-Айленд, відкриті англійським капітаном Суейнсом ще 1800 р. Як виявилося, вони були айсбергами. Географи в Антарктиді "закрили" навіть вулкан Севолд заввишки понад 3000 м, поблизу льодовика Еймері.

Географічні "закриття" відбуваються у холодних широтах. Зрідка вони трапляються й у давно досліджених широтах. Так, з 1965 р. на географічних картах не знайти островів Гангес, які "відкрили" ще в 17 ст. іспанські мореплавці. Під час однієї з експедицій вони відкрили півострів Ідзу та острови Бонін та Волкано. Повертаючись назад, мореплавці не впізнали острови, і, очевидно помилково визначивши географічні координати, "відкрили" їх знову і дали їм іншу назву: Гангес.

Багато географічних "закриттів" пов'язані з вулканічними островами, які утворюються під час вивержень підводних вулканів, і згодом знову зникають у морських глибинах. Цим вони постійно викликають плутанину в географії, інколи і міжнародні ускладнення.

Так, у Середземному морі між островом Сицилія та африканським узбережжям 13 липня 1831 р. раптом виникла нова земля, яка отримала назву острова Юлії. Цей острів став об'єктом конфлікту між Італією та Великобританією. І доки тривали дискусії, острів... розмило море. Після цього він з'являвся і зникав ще кілька разів і щоразу під новою назвою. Подібна історія трапилася і в 1935 році, коли одна японська фірма продала американському тресту землю на декількох невеликих островах Каролінського архіпелагу. Трест хотів створити там плантації бавовника. Але коли американське судно вирушило до островів, воно не знайшло їх... Виявилося, поки оформляли документи, острови поглинув океан.