Дослідження дна Північного Льодовитого океану

У березні 1948 р. одній високоширотній експедиції було поставлено завдання дослідити глибини і дно Північного Льодовитого океану. Дослідники висадилася на крижину неподалік Новосибірських островів. Незважаючи на сильний мороз, гідрологи Я. Гаккель і В. Тимофєєв одразу зробили перший вимір глибини Північного Льодовитого океану. Автоматичний лічильник лебідки показав 2750 м. Через кілька годин дрейфу було зроблено другий вимір. Але що ж це? Глибина несподівано зменшилася більш ніж на 400 м. Далі глибина також зменшувалась. На десятий день дрейфу дослідники виявили дно Північного Льодовитого океану на глибині 1290 м, тобто майже на 1500 м вище, ніж при першому вимірі.

Вчені були надзвичайно здивовані, адже на той час на всіх спеціальних картах дно Північного Льодовитого океану зображалося у вигляді чашоподібної западини з глибинами понад 4000 м. Автори цих карт виходили з вимірювань глибини океану, зроблених ще у 1893–1895 рр. відомою експедицією Ф. Нансена на судні "Фрам" і пізніше - полярною експедицією на станції "Північний полюс-1", яка дрейфує, і експедицією на криголамі "Георгій Сєдов". Але ці експедиції робили вимірювання глибин раз за кілька діб і тому не могли точно зобразити дно Північного Льодовитого.

Щоденними вимірами глибин було встановлено, що дно Північного Льодовитого океану в цій частині має високий підводний хребет, який тягнеться на багато кілометрів. Його назвали ім'ям вченого М. В. Ломоносова, який висловив думку про підвищення морського дна Північного Льодовитого океану. У 1954 р. хребет Ломоносова занесли на карту. Дослідження, проведені колективами наукових дрейфуючих станцій "Північний полюс" показали, що хребет Ломоносова має досить значну висоту над дном Північного Льодовитого океану (понад 3 км) і тягнеться від Новосибірських островів трохи на південь від Північного полюса до берегів Гренландії та острова Елсміра. Довжина хребта становить приблизно 1800 км, тобто майже дорівнює довжині Уральських гір.

Після цього на дні Північного Льодовитого океану виявили цілу гірську країну. Один із найбільших хребтів був названий ім'ям іншого вченого Д. І. Менделєєва. Як виявилося, дно Північного Льодовитого океану розсікається системою величезних підводних хребтів на величезну кількість улоговин глибиною до 4 км. Трохи пізніше в районі полюса з глибини приблизно 3000 м дослідники підняли обкатану гальку, незаперечний доказ того, що колись дно Північного Льодовитого океану піднімалося над океаном.

На основі цих досліджень, учений Я.Я. Гаккель висунув гіпотезу про материк Арктіду, який колись існував на місці Північного Льодовитого океану. Цим пояснюється схожість геологічної будови азіатського та американського берегів дна Північного Льодовитого океану, подібність їх рослинного та тваринного царства тощо. Земля Франца-Йосифа, а також Норвезьке та Гренландське моря виникли одночасно приблизно 70 мільйонів років тому.