Цікаво про айсберги
Зі шкільної лави нам відомий такий цікавий об'єкт, який зустрічається в океані, як айсберг – величезний вільно плаваючий шматок льоду. Айсберги останнім часом все частіше згадуються у зв'язку з посиленням проблеми чистої прісної води. Одним із можливих шляхів вирішення такої проблеми є транспортування айсбергів до споживачів. Поки що проект дуже дорогий, але реальний. Щоправда, треба з'ясувати – а де їх краще брати? Скільки води вони містять? Куди вони можуть доплисти? Спробуємо розглянути ці та не лише ці питання.
Для початку згадаємо фізику - густина льоду при температурі 00С становить 916,7 кг/м3, а морської води - близько 1030 кг/м3. Що з цього випливає? А дуже простий факт - айсберг глибоко занурений у воду (до 90% обсягу айсберга знаходиться під водою), тому видима над водою частина становить лише малу частку всього айсберга.
Найбільші айсберги зустрічаються в Антарктиді. Це величезні острови, що містять неймовірну кількість прісної води. Наприклад, у 1956 році був помічений айсберг завдовжки 350 км і завширшки 40 км. У 1927 році моряки біля Південних Шетландських островів зустріли айсберг завдовжки 170 км і висотою майже 40 м. Якщо врахувати, що видима частина – це лише 1/10 від усього обсягу айсберга, то маса такого айсберга воістину величезна.
У північній півкулі айсберги у своїх розмірах скромніші. Найбільший із них був зафіксований у 1882 році в районі канадського острова Баффінова Земля. Він був довжиною 10 км і шириною 5 км.
Але відрізняються айсберги північної та південної півкулі не лише розмірами, а й формою. У південній півкулі вони мають столоподібну форму і стрімкі краї, а в північній – неправильну гіркоподібну форму. Тому айсберги північної півкулі мають висоту більшу, ніж айсберги у південній – найвищий північний айсберг мав висоту 134 м.
Звичайно, крім можливої користі людству як джерело питної води, айсберги більш відомі мореплавцям, як небезпека та причина загибелі багатьох суден. Найвідомішим є випадок, що стався в ніч на 15 квітня 1912 року з величезним океанським пасажирським лайнером "Титанік", який під час трансатлантичного рейсу зіткнувся з айсбергом з Гренландії. Внаслідок сильного удару утворилася величезна пробоїна, корабель розколовся на дві частини і за кілька годин затонув у водах Північної Атлантики. Адже "Титанік" називали непотоплюваним! На жаль, під час катастрофи загинуло понад 1500 людей. Врятовано було близько 700. У 1985 році, через 73 роки після загибелі, затонулі частини судна були знайдені експедицією океанографічного інституту штату Массачусетс на глибині 3750 м. З 1985 по 2012 рік до уламків "Титаніка" було скоєно 17 експедицій.
З удосконаленням навігаційних пристроїв зіткнення з айсбергом відбуваються дуже рідко. Та й айсбергів в океані не так уже й багато. У 1972 році було встановлено рекорд їхньої кількості в Північній Атлантиці – близько 1600 штук. Зазвичай плаває набагато менше – не більше 200 штук на рік.
Під впливом океанічних течій айсберги пропливають великі відстані. Найбільш близько до екватора підійшов айсберг, координати якого становили 26 градусів південної широти та 26 градусів західної довготи. У північній півкулі айсберги можна зустріти навіть на широті Бермудських островів. Звичайно, шлях айсберга дуже залежить від його розмірів і того, в яку течію він потрапить.
Звісно, керувати утворенням айсбергів люди ще не навчилися. Як і направляти їх у певні течії для доставки у потрібні місця. Але з розвитком технологій це буде можливим і на полицях наших магазинів поряд із артезіанською бутильованою водою може виявитися і вода, отримана з айсбергу.
