Властивості цинку

Цинк за нормальних умов — крихкий перехідний метал блакитно-білого кольору (тьмяніє на повітрі, покриваючись тонким шаром оксиду). Довгий час не вдавалося виділити його у чистому вигляді. У 1738 році в Англії Вільямом Чемпіоном був запатентований дистиляційний метод отримання цинку.

Дуже чистий цинк майже розчиняється в кислотах. Але якщо його з'єднати з мідним дротом або до реакційної суміші долити кілька крапель розчину СuSO₄, починається швидко виділятися водень. Що при цьому відбувається? Спочатку активніший цинк витісняє мідь:

Мідь осідає на поверхні і, таким чином, виникає мініатюрний гальванічний елемент, при цьому цинк швидко розчиняються в кислоті. Водень виділяється не з його поверхні, але в поверхні менш активного металу – міді.

Відомо 66 мінералів цинку, зокрема цинкіт, сфалерит, віллеміт, каламін, смітсоніт, франклініт. Найбільш поширений мінерал – сфалерит, або цинкова обманка. Основний компонент мінералу - сульфід ZnS, а різноманітні домішки надають цій речовині всілякі кольори.

Цинк - важливий біогенний елемент, в живих організмах міститься в середньому 5*10^-4% цинку. Але є й винятки — так звані організми-концентратори, наприклад деякі фіалки.

На повітрі цинк покривається тонкою плівкою оксиду ZnO. При сильному нагріванні згоряється з утворенням білого оксиду ZnO. Оксид реагує як із розчинами кислот, так і з лугами. Цинк звичайної чистоти активно реагує з розчинами кислот і розчинами лугів, утворюючи гідроксоцинкати. З розчинами кислот та лугів дуже чистий Zn, як було сказано вище, не реагує. З воднем, азотом, вуглецем, кремнієм та бором він безпосередньо не реагує. Нітрид Zn₃N₂ отримують реакцією Zn з аміаком при 550-600⁰C.