Як рідина кипить від сірчаної кислоти?

Провівши цікавий дослід, можна побачити, як рідина кипить від сірчаної кислоти. У хімічну склянку зливаємо дві холодні рідини та ставимо у склянку пробірку з водою чи спиртом. За кілька хвилин рідина в пробірці починає кипіти.

Щоб провести дослід, до тонкостінної склянки місткістю 0,5 л до 50 мл холодної води доливаємо 200 мл міцної сірчаної кислоти і перемішуємо пробіркою. Перед цим половину пробірки наповнюємо водою або краще спиртом, оскільки температура кипіння його менше. Цей дослід потребує великої обережності. Треба пам'ятати, що не можна наливати воду у сірчану кислоту, а навпаки, лити сірчану кислоту у воду. Якщо кілька крапель води потраплять у кислоту, вона швидко перегрівається і випаровується з вибухом і бризки гарячої сірчаної кислоти можуть потрапити на обличчя чи одяг.

Сірчана кислота відома з давніх-давен, зустрічаючись у природі у вільному вигляді, наприклад, у вигляді озер поблизу вулканів. Найдрібніші крапельки сірчаної кислоти можуть утворюватися в середніх і верхніх шарах атмосфери внаслідок реакції водяної пари та вулканічного попелу, що містить велику кількість сірки. Зависла через високий альбедо хмар сірчана кислота, ускладнює доступ сонячних променів до поверхні планети. Можливо, перша згадка про кислі гази, що отримуються при прожарюванні галунів або залізного купоросу "зеленого каменю", зустрічається в творах, що приписуються арабському алхіміку Джабір ібн Хайяну. У 9 столітті перський алхімік Ар-Разі, прожарюючи суміш залізного та мідного купоросу (FeSO₄*7H₂O та CuSO₄*5H₂O), також отримав розчин сірчаної кислоти. Цей спосіб удосконалив європейський алхімік Альберт Магнус, який жив у 13 столітті.