Цукор з тирси
Цукор з тирси можна отримати гідролізом, тобто розкладанням водою. Це дуже поширений хімічний процес. Тирса та інші деревні відходи містять вуглевод клітковину (целюлозу). Із неї на гідролізних заводах готують глюкозу, яку можна використовувати по-різному. Найчастіше її перетворюють на спирт, вихідний продукт для багатьох хімічних синтезів.
Отже, як же отримати цукор з тирси? Для цього зробимо наступний дослід. У фарфорову чашку насипте 2-3 столові ложки тирси і змочіть їх водою. Додайте ще трохи води та рівну кількість приготовленого розчину сірчаної кислоти (1:1), рідку кашку добре перемішайте. Закрийте кришкою і поставте в духовку газової плити приблизно на годину, або трохи менше.
Потім вийміть чашку, долийте догори води і перемішайте. Відфільтруйте розчин і нейтралізуйте фільтрат, додаючи до нього товчену крейду або вапняну воду доти, доки не припиниться виділення бульбашок вуглекислого газу. Про закінчення нейтралізації можна також судити, торкнувшись рідини лакмусовим папірцем або одним із саморобних індикаторів.
Вміст чашки злийте в молочну пляшку, збовтайте рідину та дайте постояти кілька годин. Сульфат кальцію, що утворився при нейтралізації кислоти, осяде на дно, а згори залишиться розчин глюкози. Обережно злийте його в чисту чашку та відфільтруйте.
Залишилася остання операція – випарювання води на водяній бані. Після неї на дні залишаються світло-жовті кристали глюкози, які ще недостатньо чисті. Саме так і отримують глюкозу на гідролізних заводах, тільки, звичайно, не у фарфорових чашках.
І ще один промисловий процес ми можемо відтворити без особливих труднощів: перетворимо один цукор на два інші.
При тривалому зберіганні домашнє варення часто зацукровується. Це тому, що цукор кристалізується з сиропу. З варенням же, яке продається в магазині, таке лихо трапляється набагато рідше. Справа в тому, що на консервних заводах, крім бурякового або очеретяного цукру сахарози C12H22O11, використовують і інші цукристі речовини, наприклад інвертний цукор. Що таке інверсія цукру і до чого вона призводить, ви дізнаєтесь з наступного досліду.
Налийте в пробірку або склянку 10-20 г слабкого цукрового розчину і додайте кілька крапель розведеної соляної кислоти. Після цього нагрівайте розчин на киплячій водяній бані хвилин десять-п'ятнадцять, а потім нейтралізуйте кислоту, найкраще карбонатом магнію MgCO3.
Коли припиниться виділення бульбашок діоксиду вуглецю, дайте рідині відстоятися. Про всяк випадок перевірте індикатором, чи повністю нейтралізувалася кислота. Злийте рідину, що відстоялася, і спробуйте її на смак: вона здасться вам менш солодкою, ніж вихідний розчин.
У готовому розчині практично не залишилося сахарози, зате з'явилися дві нові речовини – глюкоза та фруктоза. Цей процес і називається інверсією цукру, а отримана суміш інвертним цукром.
Інвертний цукор набагато менше, ніж звичайний, схильний до кристалізації. Якщо обережно випарувати на водяній бані його розчин, то вийде густий сироп, що зовні трохи нагадує мед. Після охолодження він кристалізується. До речі, улюблений усіма бджолиний мед на три чверті складається з тих же вуглеводів, що й інвертний цукор – з глюкози та фруктози. Штучний мед роблять на основі інвертного цукру.
