"Олов'яна чума"

Різні хвороби чатують на біологічні організми. Але, виявляється, є хвороби і у металів. Це, наприклад, "олов'яна чума".

Це сталося у 19 столітті у Росії. Якось авторитетна комісія перевіряла склади царського інтендантства. Приміщення складів не опалювалися, і там, як і на вулиці, був сильний мороз. Усі пояснення комісії робив чиновник-інтендант. Коли підійшли до великої шухляди з солдатськими гудзиками, то генерал – голова комісії – побажав, щоб її відкрили. Наказ був виконаний. Але що ж це? Ящик замість блискучих солдатських гудзиків був заповнений сірим порошком. Те саме було і в інших ящиках.

"Ви що, знущаєтеся з мене!? - Вигукнув генерал, - що означають ці жарти?".

"Не можу знати, ваше превосходительство, - промимрив переляканий чиновник, - там були гудзики".

Цей випадок виходив за всі можливі межі. Йому просто не вистачало слів щось сказати. Добрий фунт порошку було передано професору В.В.Марковникову для хімічної експертизи. Той дав швидку відповідь. Сірий порошок - звичайне олово!

У 1912 році англійський дослідник Скотт очолив експедицію до непокореного на той час Південного полюса. Переборюючи страшний холод, полярники просувалися вглиб шостого континента. Під час відпочинку члени експедиції вирішили зігрітись гарячим чаєм. Але коли вони дістали свої олов'яні казанки, то побачили, що їхні стінки, раніше сріблясто-білі, тепер були вкриті сірими плямами. І варто було тільки стиснути або вдарити по казанку, як він розсипався в порошок. Але найгірше те, що полярники мали з собою баки з пальним, запаяні олов'яним припоєм. Під час сильних морозів баки розклеїлися і пальне витекло. Експедиція разом зі своїм командиром загинула від холоду у крижаній пустелі Антарктики. А про ці пригоди розповів знайдений пізніше щоденник полярників.

Тепер відомо, що і з ґудзиками, і з експедицією Скотта злий жарт зіграла алотропія олова. Ця речовина має три модифікації: звичайне олово - біле (з тетрагональним кристалічною граткою), тендітне (з ромбічною граткою) - утворюється при температурі, вище 160 ⁰С, і сіре (з кубічною решіткою), яка існує до температур -13 ⁰С. Найбільш швидкий перехід білого олова в сіре відбувається при температурі -48 ⁰С. Особливістю білого олова є можливість переохолоджуватись і перебувати в такому стані за дуже низьких температур. Але варто тільки доторкнутися хоча б крихітці сірого олова до такого переохолодженого металу, як останній від такого контакту відразу "заражається" і розсипається на порошок. Ось тому таке явище і отримало образну назву "олов'яна чума".

Олово – пластичний метал. Але олову властива і крихкість. І це призводить до ще одного цікавого явища. Тож якщо згинати олов'яний пруток, можна почути своєрідний скрип – "олов'яний крик". Причиною його є взаємне тертя кристаликів олова.

Таким чином, грамотно використовуючи властивості металів та температурні режими їх роботи можна уникнути неприємних, часом трагічних наслідків. І не заразити, наприклад, олов'яний виріб "олов'яною чумою".