Овіяний легендами женьшень

Женьшень – це реліктова рослина овіяна легендами, про неї складено вірші, написано книги. Його латинська назва - панако - що означає, "ліки від усіх хвороб". Женьшень називають "коренем життя", "даром безсмертя", "святою травою". Відомості про його широку лікувальну дію зустрічаються в керівництві китайської медицини, написаних 2-3 тисячі років тому. І сьогодні немає людини, яка не знала б про чудодійні властивості женьшеню.

Женьшень - невисока (40-70 см) багаторічна трав'яниста рослина сімейства аралієвих. Вік може досягати 100 років і більше. Цвіте женьшень у липні, на 10-11-й рік у природних умовах та на 3-4-й рік у культурі. У серпні-вересні дозрівають плоди – м'ясисті яскраво-червоні ягоди. У цей час можна заготовляти і корінь женьшеню. Женьшень дуже сильно виснажує ґрунт, тому повторно його можна висаджувати не раніше ніж через десять років. Так як він дуже тінелюбна рослина, то всі плантації накриті навісами, які пропускають не більше 20-30 відсотків сонячних променів.

Росте женьшень на Далекому Сході. Запаси дикорослого женьшеню і раніше були невеликі, зараз вони зовсім виснажені. Тому ця рослина занесена до "Червоної книги". Навчилися вирощувати цю примхливу рослину також деякі садівники на присадибних ділянках. У Китаї та Кореї женьшень культивується понад сто років, пізніше він з'явився в США. Природне коріння женьшеню вагою 100-200 грамів - велика рідкість. У медицині використовують корінь женьшеню разом із кореневищем.

Женьшень підвищує працездатність та загальну опірність організму до захворювань та несприятливих впливів середовища. Препарати його відрізняються великою широтою лікувальної дії, не викликають шкідливих побічних дій та можуть застосовуватись тривалий час. У Кореї та Китаї корінь женьшеню також використовують у приготуванні їжі. Східна медицина стверджує, що препарати женьшеню сприяють продовженню життя та молодості.

Женьшень показаний дорослим як стимулюючий засіб при розумовій та фізичній напрузі, артеріальній гіпотензії, неврозах, неврастенії, нейроциркуляторній дистонії за гіпотонічним типом, астенією різної етіології, реконвалесценції після перенесених захворювань.