Всередині хворих клітин

Гени – це інструкції для клітин, де перелічені правила їхньої поведінки. При пошкодженні генів обмін речовин всередині хворих клітин змінюється. Вони починають виділяти у кров отруйні речовини. Розгорнутий наступ хворих клітин, які застосовують отруйні речовини, призводить до загибелі організму.

При видаленні злоякісної пухлини в організмі найчастіше залишається багато небезпечних хворих клітин. Справа в тому, що вони не ростуть усі разом, а розповзаються у різні боки, хто куди.

Виникла думка використати для знищення хворих клітин радіоактивні елементи. Іноді їх вводили у вигляді крихітних кульок або голок прямо в пухлину. Але і в цьому випадку хороший результат виходив, поки пухлинні хворі клітини не встигли ще далеко розповзтися. Перед вченими постало завдання – знайти спосіб ввести в кожну хвору клітину отруту та вбити її, не зачіпаючи здорових клітин?

Знайшлися речовини, які гостро необхідні хворим клітинам пухлини, що швидко ростуть, і майже зовсім не використовуються іншими. На них і вирішили зробити ставку вчені. Тут народилася думка забезпечити молекулу-носія атомом радіоактивної речовини. Якщо розпад радіоактивного атома відбудеться всередині хворої клітини, вона буде знищена.

Щоб здійснити цю ідею, потрібно було відшукати надійного "розсильного", який ні в якому разі в здорову клітину не полізе. Потім потрібно було знайти таку "бомбу", щоб вона руйнувала тільки одну-єдину будівлю, всередині якої знаходиться, а на фасадах сусідніх, можливо здорових, клітин не здригнулося б жодне "вікно".

Пошуки міні-бомби були довгими. Нарешті вибір упав на тритій – надважкий водень. Він є радіоактивним ізотопом і від звичайного водню відрізняється тим, що майже втричі важче, оскільки його ядро, крім протона, містить ще й два нейтрони. У звичайних умовах відбувається радіоактивний розпад тритію: він перетворюється на ізотоп гелію і випускає при цьому електрон - так звані бета-промені.

Тритій дуже слабка бомба. При "вибуху" її уламок - електрон може пролетіти всередині клітини відстань максимум 6,5 мікрона. У порівнянні з розміром хворої клітки це не дуже багато. Навіть якщо бомба вибухне неподалік стінки, її уламки не долетять до сусідньої здорової клітини.

Як ми вже говорили, у хімічному відношенні тритій мало чим відрізняється від звичайного водню. Якщо молекулі речовини, активно споживаного хворими клітинами, кілька атомів водню замінити тритієм, вийде самохідна атомна бомба. Блукаючи організмом, вона осяде в тканині злоякісної пухлини і, "вибухнувши", знищить одну з хворих клітин.