Яка температура зірок?

Коли ми говоримо про температури зірок, то мається на увазі поверхнева температура зірок, яку можна виміряти. Поверхнева температура зірки - це температура чорного тіла, яке має світність зірки. Збільшення температури зірки до центру можна отримати тільки шляхом обчислень. Температура зірок залежить від виділення енергії і коливається між 3000 К і 50000 К, причому бувають винятки до 100000 К.

Колір зірок служить видимим проявом їхньої поверхневої температури. Низька температура зірок відповідає червоному забарвленню, потім слідують всі видимі кольори, як це має місце з розпеченим у кузні шматком заліза (помаранчевий, жовтий, білий) до найвищих температур зірок, які здаються блакитно-білими.

Нині поверхнева температура зірок вимірюється методами спектрального аналізу. Поверхнева температура Сонця дорівнює 5760 К. Холодні зірки випромінюють переважно в червоній та інфрачервоній областях спектру, наприклад, Бетельгейзе. Гарячі випромінюють в основному у видимій та ультрафіолетовій областях спектру, наприклад, Вега, ядра планетарних туманностей.

Існує класифікація зірок за спектром випромінювання, насамперед, за температурою їхньої верхньої поверхневої оболонки. Відмінності в спектрах зірок обумовлюються відмінностями фізичних властивостей їх атмосфер, переважно температури і тиску. Вид спектру залежить також від наявності магнітних та міжатомних електричних полів, відмінностей у хімічному складі, обертання зірок та інших факторів. Суцільний спектр випромінювання зірки близький до випромінювання абсолютно чорного тіла з температурою, що дорівнює температурі її верхньої поверхневої оболонки, яку можна оцінити за законом зміщення Віна, але для віддалених зірок цей метод не застосовується через нерівномірне поглинання світла різних ділянок спектра міжзоряним середовищем. Більш точним методом є оптична спектроскопія, що дозволяє спостерігати в спектрах зірок лінії поглинання, що мають різну інтенсивність залежно від температури зірок та їх типу.

На сьогодні існує дві спектральні класифікації зірок: основна (Гарвардська) та Єрська з урахуванням світності зірок. Гарвардська є температурною класифікацією, заснована на вигляді та відносної інтенсивності ліній поглинання та випромінювання спектрів зірок. У Єрській класифікації додатковим чинником, що впливає на вигляд спектру, є густина зовнішніх шарів зірки, що залежить, своєю чергою від її маси і густини, тобто, зрештою, від світності. Додатковою перевагою Єркської класифікації є можливість за спектром оцінити її світність і, відповідно, по видимій величині — відстань до неї.