Цікаві закономірності Місяця, Меркурія та Венери

Часом дивуєшся величезній кількості наукових праць та фантастичних розповідей про Місяцю, Меркурій та Венеру. Ці небесні тіла завжди привертали до себе увагу вчених та фантастів. Можливо тому, що в Сонячній системі спостерігаються в рухах деякі цікаві закономірності Місяця, Меркурія та Венери.

Наприклад, Місяць приблизно за 28 діб здійснює один оберт навколо Землі і за той самий проміжок часу робить один оберт навколо своєї осі. Завдяки цій дивовижній закономірності, а саме збігу періодів обертання Місяця ми й бачимо завжди лише один його бік. Виникає питання: чим зумовлений такий збіг і чи закономірність це?

Цікаву закономірність у русі можна зустріти і в Меркурія – найближчій до Сонця планеті. Меркурій здійснює один оберт навколо Сонця за 88 земних діб, а один оберт навколо своєї осі за 59 діб. Здавалося б, нічого цікавого. Але справа в тому, що, згідно з другим законом Кеплера, планети рухаються своїми еліптичними орбітами зі змінною швидкістю: чим ближче до Сонця, тим швидше. Виявляється, у Меркурія кутова швидкість його власного обертання збігається з кутовою швидкістю його обертання навколо Сонця в той момент, коли планета проходить найближчу до денного світила ділянку своєї орбіти.

Ще більш дивовижна закономірність спостерігається у русі Венери. Свій оберт навколо Сонця ця планета здійснює за 225 земних діб. Через кожні 584 діб Венера опиняється на лінії, що з'єднує Сонце та Землю. І в цей момент Венера завжди повернена до Землі однією і тією самою стороною.

У чому причина всіх цих цікавих збігів? Відомо, що місячні припливи утворюють у водній оболонці і в твердій речовині Землі два "горби", які при обертанні нашої планети переміщуються її поверхнею. Ці приливні хвилі переміщуються назустріч добовому обертанню Землі, тому вони його гальмують і швидкість обертання нашої планети поступово зменшується.

Так само в речовині Місяця повинні відбуватися земні припливи, але потужніші - адже маса Землі в 81 разів більша за масу Місяця. Тому уповільнення власного обертання Місяця відбувалося досить швидко, поки щодо Землі не припинилося зовсім.

Дивовижна закономірність у збігу кутових швидкостей обертання та поверненню Меркурія в найближчій до Сонця точці його орбіти, також є наслідок припливного гальмування, викликаного сонячними припливами, які для Меркурія досить сильні і здатні помітно впливати на його обертання.

Що ж до Венери, то причина її постійної орієнтації стосовно Землі в періоди найбільшого зближення поки що залишається незрозумілою. Чи закономірно це явище поки що невідомо.

Взагалі кажучи, такі цікаві закономірності в природі зустрічаються не часто. Все тому, що ймовірність здійснення суто випадкових збігів надзвичайно мала. А якщо й зустрічається в природі якесь дивовижне поєднання подій, то, швидше за все, у нього є якась прихована закономірність.