Нумізматика та монети

Нумізматика та монети – це ціла наука. В основі слова лежить грецьке слово "номос", що означає законний платіжний засіб, або похідне від нього слово "номізм" - монета. Хоча сам цей термін став вживатися ще в середньовіччі, точного часу зародження науки нумізматики - науки на стику археології та історії - точно встановити неможливо. А все тому, що це захоплення часто перемішувалося зі звичайним накопиченням різного матеріалу, властивого людям у всі віки. З іншого боку, нумізматика чи колекціонування монет сприймалося іноді як просто неадекватна поведінка людини. Наприклад, прусський історик Шимон Грунау у захопленні хелмського єпископа Стефана фон Хейдебурга, який жив наприкінці 15 століття і збирав рідкісні та іноземні монети, бачив лише прояв дурості та старечий маразм.

Нумізматика як колекціонування (від латинського слова "коллектіо" – збирання) розпочалася дуже давно. Перші згадки про це можна знайти ще в працях давньоримських істориків та письменників. І це зрозуміло – римляни завжди ставилися до монети, як до предмета мистецтва та виразу закону. Таку ідею вони поширювали і світом. Римський письменник-історик кінця першого століття Гай Светоній Транквілл у своїй книзі про життя дванадцяти цезарів розповідає про Октавіана Августа наступне: "У Сатурналії та в інші свята, коли йому приходило полювання, він роздавав або подарунки, як одяг, золото і срібло, або монети різноманітного карбування, зокрема і старовинні царські та іноземні…". Овідій у поемі "Фасти" розповідає, що у січні римляни дарували подарунки у вигляді мідних монет із зображенням дволикого Януса. Якщо врахувати, що такі монети карбувалися в Римі близько 240–225 років. е., а Овідій жив 43 р. е.-18 р.н.е., то побачимо, що дарували " давні " монети. Значить, хтось їх зберігав, тобто колекціонери-нумізмати. Про звичай дарувати монети повідомляють також римський поет Марк Валерій Марціал (1 століття н.е.) та історик Геродієн (3 століття н.е.). Дуже цікаве місце можна прочитати у книзі історика Плінія Старшого (1 століття н.е.) "Природна історія". У ньому описується, як деякі римляни купували фальшиві денарії, причому за один фальшивий давали кілька справжніх. Як це схоже на сучасних колекціонерів-нумізматів! Нарешті, у давніх авторів зазначається, що монета була і історичним джерелом, і виразом закону. У збірнику біографій імператорів описано суперечку про характер влади Фірма, який оволодів Єгиптом за часів імператора Авреліана (270–275 р.н.е.). Як важливий доказ законності влади Фірма були використані монети, на яких він називав себе Августом. Згадаймо також євангельську притчу, де згадується сплата податків та фігурує короткий опис монети. Головний висновок – "Богу – Боже, а кесареві – кесарево".

З огляду на сказане побачимо, що нумізматика мала дуже солідний фундамент як у традиції, так і на рівні закону. Поширювався закон і на скарби - ще одну область інтересів нумізматики. Законодавство про скарби змінювалося протягом століть – то скарб належав власнику землі, то ставав власністю держави. Остаточно юридичні аспекти знахідки скарбу було сформульовано у Візантії 533 р. н.е. за указом імператора Юстиніана (до речі, цей закон із невеликими змінами діє й у наші дні у більшості країн).

Середньовіччі, незважаючи на домінування натурального господарства, не знищили інтересу до нумізматики – монети античності знаходять серед феодальних денаріїв. Крім цього, вплив Риму та Візантії був і на зображеннях на цих денаріях. Наприклад, монети-серпня імператора Фрідріха Другого (1212-1250), карбовані ним як королем Сицилії, виникли після знайомства з монетами Римської імперії. Але були випадки і протилежної реакцію стародавні монети, не сприяли утвердженню нумізматики. У баварському місті Кемптен, де колись знаходилося пізньоримське поселення Камбодунум, за часів абата Конрада фон Гальдена (854–861) у старому, засипаному колодязі було виявлено скарб – залізну скриньку з дорогоцінним камінням та римськими монетами. Абат наказав відразу ж переплавити монети, бо вважав знахідку підступами диявола.

Ставлення до нумізматики та античним монетам (як, в принципі, і всьому античному) різко змінилося в період Відродження. На початку 14 століття веронським гуманістом Джованні да Маточіїс була написана книга з історії Римської імперії, ілюстрована зображеннями античних монет з портретами римських імператорів. Більшість дослідників розпочинають історію сучасного колекціонування та нумізматики з італійського поета Франческо Петрарки (1304-1374). З його листів видно, що він купував античні монети, які йому приносили. Також у листах він стосується монет Веспасіана і Фаустини для з'ясування низки історичних питань, а 1354 р. Петрарка дарує імператору Карлу Четвертому невелику колекцію римських монет із портретами імператорів.

З інтересом до нумізматики розвивається і торгівля монетами, з'являються люди, які займаються професійно нумізматикою. Наприкінці 16-17 століть починають проходити монетні аукціони, а з 19 століття вони стають повсюдними та регулярними. Виникають і нові сфери інтересу нумізматики – вивчення медальєрного мистецтва та виготовлення колекційних підробок.

Основоположником систематичного наукового дослідження в галузі нумізматики вважається віденський вчений І. І. Еккель (1737-1798). Його восьмитомна праця "Наука про стародавні монети" не втратила свого значення і сьогодні. У 19 столітті нумізматика стає університетською дисципліною у багатьох західноєвропейських країнах.

Сьогодні нумізматику озброєно останніми досягненнями фізичної, хімічної науки та техніки. Монети шукаються, досліджуються, реставруються, звіряються. Каталоги монет можна легко знайти в Інтернеті, а всі неясності про знайдену монету можна обговорити на відповідних форумах або інших сторінках Всесвітньої павутини.