Стародавні скіфи

Скіфська культура величезного світу кочових та напівкочових племен, у першому тисячолітті до н.е. що мешкали на Кубані, на Алтаї в Південному Сибіру, Північному Причорномор'ї сягала Дунаю до Великої Китайської стіни. На півдні та південному заході стародавні скіфи стикалися з античною, на заході – з культурою кельтів, а на сході – з культурами Середньої Азії та Китаю.

Стародавні скіфи-кочівники жили в кибитках. Великі табуни коней та стада рогатої худоби були основним їх багатством, конина та кобилье молоко – головною їжею. Бранні потіхи визначали їхній побут. У постійній боротьбі за худобу та за пасовища рясно лилася кров. Стародавні скіфи шанували бога війни, символом якого був меч. На чолі окремих племен стояли вожді. Коли вождь помирав, умертвляли його дружин, зброєносців, виночерпів та бойових коней і ховали їх разом із ним.

У сферу культурного впливу скіфів входили й їхні найближчі сусіди – племена меотів, що належали до іберо-кавказької мовної родини. У першому тисячолітті до н. вони жили біля Прикубанья і Східного Приазов'я.

Залишками великої скіфо-меотської спадщини є численні кургани, розкидані по всьому Північному Кавказу. Їхні розкопки дали археологам найбагатший матеріал.

У надрах Майкопського кургану археологи виявили найбагатше поховання кінця 3 тисячоліття до н. Це поховання містило безліч художніх творів, у тому числі намисто з сердоліка та бірюзи, що походять з Передньої Азії. Над прахом небіжчика був поставлений балдахін, прикрашений нашивними бляшками у вигляді левів і бичків, полотнище якого трималося на срібних стовпчиках з литими із золота фігурками бичків.

Один із найславетніших шедеврів, знайдений на цій землі – невелика (35,1x22,5 см) золота фігура оленя з кургану біля станиці Костромська (6 ст. до н.е.). Ця рельєфна пластина колись прикрашала круглий залізний щит, знайдений у похованні вождя. Образ оленя був пов'язаний у стародавніх скіфів з уявленням про сонце, світло. Вся фігура оленя підпорядкована особливому напруженому ритму. У ній немає нічого випадкового, зайвого. Звір наче застиг, насторожено прислухаючись до найменшого шарудіння, але в ньому такий порив, таке прагнення вперед, що здається, ніби його підняло з землі і він летить як стріла, розтинаючи повітря. Все в цій фігурі умовно і водночас гранично реалістичне.

Ще одна знаменита знахідка – золота пантера з кургану біля станиці Келермеської. Як і її "сучасник", олень з Костромського кургану, ця пантера служила окрасою щита. Фігура звіра стилізована, причому умовність доходить до того, що хвіст і лапи, у свою чергу, прикрашені фігурами хижаків, що згорнулися.

Дуже цікаві знахідки були зроблені поблизу адигейського аулу Уляп, де було досліджено комплекс меотських курганів та святилищ 4 століття до н. Найзначнішими знахідками з цього святилища стали дві скульптурні наверши, які, ймовірно, увінчували держаки штандартів або бунчуків. Одне з них зображує кабана з витягнутим вперед рилом. Фігура зроблена з двох масивних срібних штампованих пластин, що з'єднувалися за допомогою срібних гвоздиків із золотими капелюшками.

Друге навершшя зображує оленя – вже відомий скіфський символ сонця. Голову оленя, посаджену на струнку довгу шию, увінчують масивні гіллясті роги. Ця скульптура, створена без будь-якої умовності та стилізації, відрізняється рідкісною виразністю і є одним з кращих зразків скіфо-меотського мистецтва.

На ритуальному майданчику, розташованому на вершині одного з уляпських курганів, було виявлено цілий комплекс знахідок: три бронзові античні судини, срібна чаша, золоті гривня та бляшки, два багато прикрашені ритони – золотий і срібний. Золотий ритон, основу якого прикрашає скульптурне зображення голови пантери, судячи з низки деталей, було привезено з Ірану чи Малої Азії. Другий ритон, срібний, увінчує крилатий кінь Пегас. Його крила, грива, ремені оголов'я та ряд інших деталей щедро позолочені, очі колись були інкрустовані бурштином. Середню частину судини оперізує позолочений фриз, на якому невідомий художник зобразив у техніці рельєфу сцени з давньогрецького міфу боротьби богів і гігантів.

Давні скіфи залишили історія світової культури помітний і самобутній слід. Але жоден з народів не йде з історичної сцени безвісти. Культурна спадщина стародавніх скіфів перейшла до їхніх наступників і зрештою стала надбанням всього людства.