Як працював римський водопровід?

Жителі сучасного Риму досі використовують старий римський водопровід, збудований ще стародавніми людьми: солідно зводили римські раби водопровідні споруди.

Не те доводиться сказати про знання римських інженерів, які керували цими роботами. Римський водогін прокладався над землею, на високих кам'яних стовпах. Навіщо це робилося? Хіба не простіше було прокладати в землі труби, як тепер робиться? Звичайно, простіше, але римські інженери того часу мали дуже невиразне уявлення про закони сполучених судин. Вони побоювалися, що у водоймах, з'єднаних дуже довгою трубою, вода не встановиться на рівні. Якщо водопровід прокладено у землі, слідуючи ухилам грунту, то на деяких ділянках вода має текти вгору, – і ось римляни боялися, що вода вгору не потече. Тому вони зазвичай надавали водопроводу рівномірний ухил вниз на всьому його шляху (а для цього потрібно часто або вести воду в обхід, або зводити високі арочні підпори). Один римський водогін, Аква Марціа, має в довжину 100 км, тим часом як пряма відстань між його кінцями вдвічі менша. Півсотні кілометрів кам'яної кладки довелося прокласти через незнання елементарного закону фізики!

Римляни будували численні римські водопроводи для доставки води до міст і промислових місць. У місто Рим вода поставлялася за допомогою 11 водопроводів, які були побудовані протягом 500 років і мали загальну довжину майже 350 кілометрів. Однак лише 47 кілометрів з них були наземними: більшість проходила під землею. Найдовший римський водогін був побудований у 2 столітті нашої ери, щоб постачати воду до Карфагену (зараз це місце знаходиться на території сучасного Тунісу), його довжина становила 141 кілометр.

Римські водопроводи були надзвичайно складними спорудами, технологічно вони не застаріли навіть за тисячу років після падіння Римської імперії. Вони були побудовані з чудовою точністю: римський водопровід Пон-дю-Гар у Провансі мав ухил лише 34 см на кілометр (1:3000), спускався лише на 17 метрів по вертикалі за всієї його довжини 50 кілометрів.

Водопроводи споруджуються з каменю, цегли, залізобетону чи сталі. Такі споруди складаються з основи, на якій зводять кам'яні, чавунні або цегляні опори (зазвичай між ними для стійкості поміщають кам'яні арки), та берегового устою, на яку укладаються труби або влаштовуються кювети. Римський водогін був споруджений із каменю.