Як виникла фотографія?

Знімки, які робила фотографія 19 століття, показують нам людину з триногою, чорною ганчіркою та гумовою грушею, за допомогою якої відкривався затвор.

Уся апаратура була громіздкою, важкою та незручною. У 1877 році клерк одного з нью-йоркських банків. Д.Істмен, бажаючи отримати добавку до свого мізерного заробітку, взяв надомну роботу - покривати скляні пластинки, які застосовувала тоді фотографія, желатиновим шаром. Праця виявилася нудною, а оплата – долар за вечір. Джордж Істмен взявся за винахідництво. Через два роки він отримав патент на машину, яка сама наносила шар на скло. Пластинки стали масовою продукцією. Фотографія захопила банківського службовця і він винайшов спрощену легку камеру з розміром кадру 10 на 12 см, організував її виробництво та продаж по 12 доларів за штуку. Фотографи оцінили його винахід, але зміна пластинки залишалася все ще клопотом.

Рішення знайшов інший фотоаматор священик Ганнібал Гудвін. 1887 року він запропонував Д.Істмену еластичну фотострічку з прозорої нітроцелюлози. Результат виявився чудовим: світлочутливий шар тримався краще, ніж на склі. Так у фотографії народилася перша фотоплівка. Д.Істмен підвищив її світлочутливість і почав конструювати плівковий фотоапарат. Заодно він вигадав і затвор на короткі витримки. На початку 1888 року в історії фотографії з'явився плівковий фотоапарат під назвою "Кодак №1". Він важив всього 300 г і був дерев'яною коробочкою розміром 15Х8Х10 см. Затвор відпрацьовував кілька витримок протягом секунди. Щодо кадрів, то тоді їх на стрічці вміщалося 100 штук. Популярність перших камер була настільки велика, що Д.Істмен довелося відкрити фабрику з їх виготовлення. У фотографії Д.Істмену належить пріоритет і в організації фотопослуг. В інструкції до апарату говорилося, що будь-хто може принести апарат в одну з його контор, розкиданих по всій країні. Там плівку витягнуть, проявлять, зроблять знімки, наклеять на картон, а камеру перезарядять.