Кристалізація магми

Більше 95 % всіх гірських порід, з яких складена земна кора, утворилися безпосередньо при кристалізації з природного розплаву, тобто з магми. Кристалізація магми – явище дуже складне. Магма є сумішшю багатьох речовин. У всіх цих речовин різні температури кристалізації, до того ж температура кристалізації кожної речовини змінюється в залежності від того, в яких умовах знаходиться магма в даний момент і від того, які ще речовини присутні в ній.

Тому при охолодженні та кристалізації магма поділяється на частини: першими в магмі виникають і починають рости кристали тієї речовини, у якої температура кристалізації найвища. Зазвичай виходить так, що ця речовина ще не встигне виділитися повністю, а магма вже охолола до температури кристалізації другого мінералу, і він теж починає виділятися у вигляді кристалів; одне за одним, по черзі або разом, впливаючи один на одного, починають кристалізуватися й інші речовини, тим часом як кристали, що раніше утворилися, теж продовжують рости. Нарешті, розділившись на різноманітні ділянки, вся магма твердне. Так утворюються гірські породи.

Чим повільніше відбувається кристалізація магми, тим більше встигають вирости кристалічні зерна складових її мінералів. Тому при повільній кристалізації магми утворюються крупнозернисті гірські породи, а при швидкому - дрібнозернисті; втім, величина кристаликів залежить ще й від багатьох інших причин, які, своєю чергою, впливають один на одного.

Якщо кристалізація магми відбувається не поступово, а раптово, то, як і за будь-якого різкого охолодження розплаву, можуть утворитися некристалічні мінерали чи гірські породи. Раптова кристалізація магми спостерігається при виверженні вулкана, коли з надр Землі на поверхню виривається гаряча магма – лава. Потоки застиглої лави на схилах вулканів дають початок не кристалічним, а склоподібним гірським породам, так званим вулканічним склам. Таке, наприклад, походження покладів мінералу обсидіану на Кавказі.

У магмі, що кристалізується, іноді утворюються тріщини, канали, порожнечі, як бульбашки в добре пропеченому хлібі. Уральські каменешукачі називали ці порожнечі "льохами" або "заноришами", а мінералоги - "жеодами". Ніщо не заважає тут росту кристалів, тому в заноришах виростають чудові багатогранники, які іноді досягають грандіозних розмірів, наприклад, кристали гірського кришталю вагою до півтори тони, довжиною до 1,5 – 2 метрів, кристали польового шпату вагою до ста тон з площею граней у кілька десятків квадратних метрів. Летучі пари сполук борного ангідриду дають мінерал турмалін, чиї тригранні призми іноді є справжніми колонами завдовжки до 2–3 метрів.