Військові робінзони
На відміну від цивільних робінзонів, тривалий час на окремих островах Тихого океану ховалися військові робінзони.
В основному це колишні японські військовослужбовці, значна частина яких хоч і знала про закінчення Другої світової війни, але не визнавала капітуляції Японії. Багато хто з цих робінзонів-самураїв не витримав, здався американцям і таким чином повернувся до цивілізованого життя.
Так зробив, наприклад, колишній сержант Іто, який 11 років та 7 місяців ховався у джунглях острова Гуам. Інший японський робінзон провів у джунглях Нової Гвінеї 16 років і настільки здичавів, що лікарі більше півроку не могли навчити його їсти за столом.
17 січня 1972 р. у джунглях острова Гуам був "розсекречений" колишній сержант японської армії Суоїті Іокої. Цей військовий робінзон ховався тут з 1944 р., з часу висадки на острові військ Сполучених Штатів Америки, тобто майже 28 років!
Надійним притулком йому служила нікому не відома печера. Харчувався військовий робінзон, головним чином, їстівним корінням, плодами диких рослин та рибою. Рибальську сітку він виготовив із тропічних рослин, а іноді полював. Єдиною металевою зброєю, яка в нього збереглася, були прості ножиці.
Близько 30 років, з кінця 1944 до 10 березня 1974, ховався в джунглях Філіппінського острова Лубанг колишній лейтенант Хіроо Онода. Він вийшов зі свого таємного укриття лише тоді, коли почув по мегафоні наказ свого колишнього командира.
Це був найзліший серед усіх відомих японських військових робінзонів. Озброєний, він завдав багато прикрощів місцевому населенню. Тому, дізнавшись про закінчення робінзонади цього небезпечного військового робінзона, всі зітхнули з полегшенням. А Онода з великими почестями повернувся додому. Тут він став взірцем самурайського духу.
Окрім військових робінзонів, багато років переховувалися в глибині різних лісових нетрів планети та смертельно залякані жертви японських та німецьких військових каральних органів.
Так, наприклад, у 1973 р. хворим і вкрай виснаженим старим вибрався на "світ Божий" Боні Макі. Цей повоєнний робінзон "робінзонував" на острові Нова Ірландія (біля Нової Гвінеї) з 1943 р., коли його, 20-річного юнака, хотіли мобілізувати на важку роботу японські окупанти. Усі 30 років Боні Макі ховався у болотистих джунглях, харчуючись зміями та ягодами.
Ще більше часу провели в джунглях Таїланду його "товариші по нещастю" - 8 чоловік-робінзонів, яких, як і тисячі інших жителів країн Південно-Східної Азії, японські окупанти зігнали в кінці 1942 р. на будівництво стратегічної залізниці між Бірмою і Таїландом. Лише у грудні 1980 р. у важкодоступному районі біля берегів річки Квай на цих військових робінзонів цілком випадково натрапив колишній перекладач японської імператорської армії, який подорожував місцями колишніх битв. Відрізані від усього світу, бідолахи не знали, що війна давно скінчилася.
Ще одна сторінка покалічених минулою війною людських доль стала відома відносно недавно. 44 роки ховалися у глибині брянських лісів мешканці Середньо-Будського району Сумської області України Мотря Павлівна Кашина та її дочка Ольга.
Дивом вирвавшись із рук фашистських каратилів, мати втекла з шестирічною донькою до лісу, де вони жили в покинутій партизанській землянці серед густих чагарників. Смертельно налякані варварством гітлерівців, Кашини наважилися покинути свій лісовий притулок, випадково дізнавшись від людей, які потрапили до них, що війна давно закінчилася, і німців уже немає.
