Океанські води та суша

Океанські води та суша здавна не припиняють боротьбу між собою. Припливи, наступаючи на сушу, розмивали береги і несли з відливом відірвані від берега породи. Штормові хвилі та прибережні течії посилювали руйнівну роботу припливів. Не задовольняючись прямим нападом, океан нападав на тили супротивника загоном дощових хмар. Живлені дощами струмки, гірські потоки і спокійніші рівнинні річки руйнували поверхню суші. Одночасно вони розчиняли все, що піддається розчиненню в породах, які утворюють сушу, забираючи свою здобич в океан. Ця боротьба, розпочавшись багато сотень мільйонів років тому, триває й досі.

Те, що води Адріатичного моря затоплюють Венецію, не новина. Але з'ясувалося, що таке загрожує ще одному місту Італії – Равенні. За останні 80 років суша, на якій стоїть місто, опустилася майже на півметра, тобто вдвічі більше, ніж у Венеції. До того ж, осідання суші неухильно продовжується.

Свідченням серйозності взаємовідносин між океанськими водами і сушею можуть служити напівзатоплені міста на півночі американських штатів - Кароліна і Вірджинія, а також стрімкий наступ води в районі єгипетського міста Рашид, де за останні 15 років вона "відвоювала" біля суші близько 3 км.

Війна, яку ведуть океанські води та суша дуже стурбувала і японців. Наприклад, у Японії ще 1985 року суша помітно опустилася у 60 точках. Найсильніше опускання суші – приблизно 10 см – спостерігалося у районі міста Ніігата. Виявилося також, що найбільше місто Японії – Йокагама – вже знаходиться на 6,4 см нижче за свій початковий рівень.

Затоплення водами загрожує не лише прибережним містам. У Парижі, наприклад, багато підвалів і підземних гаражів перетворюються іноді на басейни. Справа у ґрунтових водах, як вважають фахівці. Багато років ґрунтові води відкачували, а тепер вони повертаються до свого початкового рівня. Через посушливе літо і падіння ґрунтових вод все більше збільшується нахил відомої Пізанської вежі, бразильському місту Олінда, що називають "скарбом португальської архітектури", загрожує небезпека поступового занурення в атлантичні океанські води.

Вчені дійшли висновку, що в нашому столітті підйом світового океану буде на 60% і обумовлений таненням порівняно невеликих льодовиків, а також крижаних шапок, які покривають гірські вершини. Цей висновок суперечить теорії, яка покладає основну провину на поступове розплавлення потужних крижаних щитів Гренландії та Антарктиди. Вся справа в тому, що при підвищенні середньорічних температур невеликі льодовики і крижані шапки, які покривають гірські вершини, починають танути набагато швидше, ніж гігантські крижані пласти завтовшки кілька кілометрів. Обчислення показали, що танення компактних крижаних масивів стає головною причиною припливу води у світовий океан – принаймні до 2100 року. Ці розрахунки дозволили переглянути прогнозовані масштаби майбутньої всесвітньої повені. З них випливає, що в нашому столітті рівень океанської води підніметься на 27-97 см.