Острів загиблих кораблів

Усі ми в дитинстві читали пригодницьку повість О.Бєляєва з такою назвою. Але ж попереджаємо! Острів загиблих кораблів, про який написано, не народжений романтичною вигадкою письменника. Він існує насправді! Однак, він знаходиться не в теплих водах Саргасового моря, а значно північніше, біля північно-східних берегів Північної Америки, кілометрів за 200 на схід від півострова Нова Шотландія. Це острів Сейбл, що в перекладі з англійської означає "піщаний". Таку назву дав йому в далекому 1508 французький мореплавець Лері, який першим наніс його на карту. Але найбільш відомий Сейбл як острів загиблих кораблів. Справді, острів загиблих кораблів Сейбл нагадує верхівку великої піщаної дюни, зануреної у простори океану. Дюни, як ви знаєте, "непосидючі". "Непосидючий" і Сейбл. Під впливом океанських хвиль і панівних сильних вітрів цей острів пересувається у східному напрямі із середньою швидкістю 230 м на рік. Лише протягом останніх 200 років Сейбл віддалився від материка на 45 км.

Тому за останні 100 років владі Канади, якій належить цей острів, довелося п'ять разів змінювати становище двох маяків.

Зрозуміло, що через зміни берегів острів загиблих кораблів постійно змінює розміри та конфігурацію. Сьогодні він майже на 4 км довший, ніж наприкінці 19 століття. За останніми даними, довжина острова 44 км і ширина 4 км.

Понад 500 років назва цього острова викликає жах у мореплавців, які називають його "островом тисячі загиблих кораблів", або "островом смерті".

Розташована на одному з найважливіших морських шляхів, ця вузька смужка піску протягом багатьох століть була кладовищем усіх кораблів, які мали необережність підпливти до цього підлого острова-пастки. Судна, які заходили в ці темні води, ніби потрапляли в якийсь гігантський вируючий котел. Непроглядні тумани, шквальні вітри та зрадницькі течії збивали їх з курсу та викидали на піщані мілини, де хвилі завершували свою чорну справу.

Збурення води біля острова пояснюється тим, що саме тут зустрічаються дві потужні течії – холодна Лабрадорська та тепла Гольфстрім. Зустрічаючись на мілководді поблизу острова загиблих кораблів, вони утворюють гігантські завихрення, над якими майже цілий рік нависають непроглядні тумани, лютують шторми.

Вважають, що острів загиблих кораблів за останні 150 років потопив 505 кораблів. Це лише ті, про які знають! А скільки ще невідомих жертв поховано в цих пісках?

Починаючи з середини 19-го століття, на Сейблі, який до цього був безлюдним, збудовано два маяки та існує рятувальна станція. На острові мешкають 30 людей. Вони обслуговують маяки та невелику електростанцію. Крім цього, на острові є приблизно 200 поні, які колись були завезені сюди. Більшість їх дика. Через сувору природу тут немає дерев, і піщані дюни вільно "розгулюють" по всій території.

Кліматичні умови не дають населенню острова займатися землеробством. Навіть ловити рибу тут небезпечно. Тому всі харчі доставляють сюди з материка. У центрі острова знаходиться солоне озеро Уоллес. Воно служить як посадковий майданчик для гідролітаків, які прилітають сюди за хорошої погоди. Морський зв'язок можливий тут лише протягом 2–3 тижнів липня, коли острів загиблих кораблів дозволяє причалювати невеликим суднам.