Величний Атлантичний океан
Атлантичний океан за величиною другий серед усіх океанів на Землі. Назва походить від відомого в Стародавній Греції міфу про Атланта, титана, який тримає на своїх плечах небесне склепіння в крайній західній точці Середземномор'я. Він простягається у меридіональному напрямі з півночі на південь від Північного Льодовитого океану до Південного, Антарктичного. На заході його природним кордоном є узбережжя Америки, на Сході – узбережжя Європи та Африки. До Північної Атлантики відносяться всі моря, що включаються до басейну Атлантичного океану. Їх у нього більше, ніж у всіх інших океанів землі: Балтійське море, Північне, море Лабладор, Саргасове, Карибське, Середземне море, з його околицями - Адріатичним, Іонічним, Лігурійським, Тірренським і Егейським, а також Чорне море, Азовське та Мармурове.
Атлантичний океан має площу 91 665 км2 (за географічним атласом 1982 року), а найбільша глибина – 8742 м. Це западина – жолоб на дні океану, неподалік острова Гаїті. Називається вона "жолоб Пуерто-Ріко". У Атлантичний океан впадає дуже багато річок. Чи не вчетверо більше, ніж у Тихий та Індійський океани. Тому води Атлантики постійно течуть в інші океани, поповнюючи їх і підтримуючи загальний рівень. А ось островів Атлантичний океан має не так багато, їх загальна площа менша, ніж в інших океанах. І це незважаючи на те, що тут розташовані такі основні групи островів материкового походження, як Великобританія, Ірландія, Ньюфаундленд, Великі та Малі Антильські острови. Також тут трапляються невеликі вулканічні острови типу Азорських, Святої Єлени. Є й коралові острови, наприклад, Бермудські та Богамські. Перелічені острови, звісно, далеко ще не всі.
Атлантичний океан, мабуть, першим привернув до себе увагу дослідників і тому довгий час вважався вивченим. Сьогодні у вивченості йому не поступаються і Північний Льодовитий та Південний океани. Але саме з Атлантики почалася справжня наука про світовий океан.
Серединно-Атлантичний хребет ділить ложе Атлантичного океану на майже дві рівні частини. У західній частині гірські споруди: Ньюфаундлендський хребет, хребет Баракуда, підняття Сеара та Ріу-Гранді поділяють ложе океану на улоговини: Лабрадорська, Ньюфаундлендська, Північно-Американська, Гвіанська, Бразильська, Аргентинська. На схід від серединно-океанічного хребта ложе розділене підводною основою Канарських островів, підняттям островів Зеленого Мису, Гвінейським підняттям та Китовим хребтом на улоговини: Західно-Європейську, Іберійську, Північно-Африканську, Зеленого мису, Сьєрра-Місу, Сьєрра.
На теренах Атлантичного океану представлені всі кліматичні пояси планети. Для тропічних широт характерні незначні сезонні коливання температури (середній показник - 200C) та сильні опади. На північ і південь від тропіків розташовані субтропічні пояси з більш помітними сезонними (від 100C взимку до 200C влітку) та добовими коливаннями температур; опади тут випадають переважно влітку. Найчастіше явище в субтропічній зоні - тропічні урагани. У цих жахливих атмосферних вихорах швидкість вітру сягає кількох сотень кілометрів на годину. Найпотужніші тропічні урагани лютують у Карибському басейні: наприклад, у Мексиканській затоці та на островах Вест-Індії.
У Атлантичному океані є кілька ярусів глибоководних течій. Під Гольфстрімом проходить потужна протитечія, основний стрижень якої лежить на глибині до 3500 м, зі швидкістю 20 см/с. Протитеча йде вузьким потоком у нижній частині материкового схилу, утворення цієї течії пов'язане з донним стоком холодних вод із Норвезького та Гренландського морів. В екваторіальній зоні океану відкрито підповерхневу течію Ломоносова.
Розподіл тваринного світу Атлантичного океану має яскраво виражений зональний характер. У субантарктичних та антарктичних водах з риб мають промислове значення нототенії, путасу та інші. Бентос і планктон в Атлантиці бідні видами та біомасою. У субантарктичній зоні та прилеглій смузі помірної зони біомаса досягає максимуму. У зоопланктоні переважають веслоногі рачки, птероподи, у нектоні — з ссавців кити, ластоногі, з риб - нототенієві.
