Досліди з газами
Давайте попрацюємо з газами. Досліди з газами зробити трохи важче, ніж з рідинами. Тому, перш за все, нам потрібні будуть пробки з отворами та газовідвідні трубки. Надягніть на скляну трубку гумову або поліетиленову гнучку трубку довжиною сантиметрів 30, в інший її кінець також вставте коротку скляну трубку.
Тепер можна розпочинати наші досліди з газами. Приготуйте вапняну воду, заливши гарячою водою (1/2 склянки) половину чайної ложки подрібненої гашеного вапна, розмішайте суміш і дайте відстоятися. Прозорий осад над розчином, що відстоявся, і є вапняна вода. Обережно злийте рідину з осаду; цей лабораторний прийом, як ви пам'ятаєте, називають декантацією.
Візьміть охолоджену пляшку з мінеральною водою чи лимонадом. Відкрийте пробку, швидко вставте в шийку пробку з газовідвідною трубкою, а інший її кінець опустіть у склянку з вапняною водою. Поставте пляшку у теплу воду. З неї виділятимуться бульбашки газу. Це діоксид вуглецю СО2 (він же двоокис вуглецю, вуглекислий газ). Його додають у воду, щоб вона була смачнішою.
По трубці газ надходить у склянку, він проходить через вапняну воду, і вона на очах каламутніє, тому що гідроксид кальцію, що міститься в ній перетворюється на карбонат кальцію СаСО3, а він погано розчиняється у воді і утворює білу каламуть.
Відкрийте ще одну пляшку, вставте пробку з трубкою та продовжуйте пропускати через вапняну воду діоксид вуглецю. Через деякий час розчин знову стане прозорим, тому що діоксид вуглецю вступає в реакцію з карбонатом кальцію, перетворюючи його в іншу сіль - гідрокарбонат Са(НСО3)2, а ця сіль якраз дуже добре розчиняється у воді.
Проведемо дослід із аміаком. Його легко впізнати по характерному різкому запаху - запаху аптечного нашатирного спирту.
Налийте в пляшку трохи прокип'яченого насиченого розчину пральної соди. Потім додайте нашатирного спирту, вставте в шийку пробку з гнучкою відвідною трубкою і на інший її кінець одягніть пробірку вгору дном. Підігрійте пляшку у теплій воді. Пари аміаку легші за повітря, і незабаром вони заповнять перевернуту пробірку. Як і раніше, тримаючи пробірку вгору дном, обережно опустіть її в склянку з водою. Майже відразу вода почне підніматися вгору, в пробірку, тому що аміак добре розчиняється у воді, звільняючи для неї місце в пробірці.
По-друге, проведемо якісну реакцію на аміак. Якісна реакція - така, яка дозволяє безпомилково впізнати ту чи іншу речовину чи групу речовин.
Приготуйте слабкий розчин мідного купоросу (він має бути блідо-блакитним) і опустіть газовідвідну трубку. Коли почне виділятись аміак NН3, то у кінця трубки розчин стане яскраво-синім. Аміак із сіллю міді дає яскраво забарвлене комплексне з'єднання досить складного складу [Cu(NH3)4]SО4.
Тепер постарайтеся роздобути зовсім невеликий шматок карбіду кальцію - отримуватимемо ацетилен. Зберіть прилад, як у попередньому досліді, тільки у пляшку налийте не нашатирний спирт, а соду. Опустіть у неї ретельно загорнутий у промокальний папір маленький, з горошину, шматочок карбіду кальцію та вставте пробку з трубкою. Коли промокальний папір розмокне, почне виділятися газ, який ви, як і раніше, збиратимете в перевернуту пробірку. Через хвилину переверніть пробірку шийкою вгору і піднесіть запалений сірник. Газ спалахне і згорить полум'ям, що коптить. Це той самий ацетилен, яким користуються газозварювальники.
