Цікавий дослід з бензойною кислотою

Хімік, користуючись тим, що бензойна кислота має здатність виганятися, може будь-якої пори року влаштувати на лабораторному столі "зимовий сад". Для цього під скляним ковпаком на фанерній дощечці закріплюють гілочки хвойних рослин і в отвір, виготовлений посеред неї, ставлять чашку, в якій знаходиться бензойна кислота. При підігріванні чашки знизу полум'ям спиртівки вона виганяється. Перейшовши в пароподібний стан, вона відразу в повітрі починає кристалізуватися. Це створює враження снігової завірюхи. При цьому бензойна кислота вкриває білими пухнастими кристалами хвойні гілочки.

Бензойна кислота C₆H₅СООН вперше була виділена сублімацією в 16 столітті з бензойної смоли (росного ладану), звідси і отримала свою назву. Цей процес був описаний у Нострадамуса (1556). 1832 року німецький хімік Юстус фон Лібіх визначив її структуру. У 1875 р. німецький фізіолог Ернст Леопольд Зальковський досліджував протигрибкові властивості бензойної кислоти, яка тривалий час використовувалася в консервуванні фруктів.

Одержують бензойну кислоту окисленням толуолу перманганатом калію, оксидом хрому (6), азотною або хромовою кислотою, а також декарбоксилюванням фталевої кислоти. У промислових масштабах бензойну кислоту отримують окисленням толуолу киснем за участю каталізатора кобальту.

Бензойна кислота використовується як хімічний стандарт для калібрування калориметрів по температурі та теплоємності. Бензойну кислоту та її солі використовують при консервуванні харчових продуктів (харчові добавки E210, E211, E212, E213). Вона, блокуючи ферменти, уповільнює обмін речовин в одноклітинних організмах і пригнічує зростання плісняви, дріжджів та деяких бактерій. Її додають безпосередньо або у вигляді натрієвої, калієвої або кальцієвої солей. Механізм дії починається з абсорбції бензойної кислоти. Оскільки через стінку клітини може проникнути лише недисоційована кислота, бензойна кислота проявляє антимікробну дію лише у кислих харчових продуктах.