Небезпечна скорпена
Небезпечна скорпена водиться біля Тихоокеанського узбережжя Австралії. Побачити її нелегко: вона, подібно до хамелеона, залежно від забарвлення середовища, стає то зеленою, то коричневою. Живе скорпена на невеликій глибині біля самого берега. Під час відливу вона заривається в мул або гальку, де й чекає припливу. Найчастіше зустрічається на скелястому, порослому водоростями грунті. Іноді зустрічається також на піщаному дні на глибині від 20 до 500 м. Часто риба нерухомо лежить на дні, добре замаскувавшись, і чекає на здобич. Потривожена риба швидко відпливає у пошуках нового укриття.
Максимальна довжина тіла становить 50 см, проте найчастіше лише 30 см. Тіло міцне, сильне, трохи згладжене з боків. Велика, широка голова вкрита шпильками. Над очима та на ніздрях є щупальцеподібні шкірні вирости. Підборіддя також покрите численними шкірними виростами. Луска у риби нечисленна, проте дуже велика. Уздовж бічної лінії її кількість дорівнює приблизно від 35 до 40. Скорпена періодично линяє, часто кілька разів на місяць.
Скорпена харчується ракоподібними, молюсками, рибою. Золотиста скорпена полює із засідки в досвітній час і вночі. Вона покладається переважно на своє чудове маскування і чекає, поки потенційна здобич не наблизиться до неї досить близько. Потім вона блискавично захоплює її.
Скорпена покрита міцними та дуже гострими шипами, біля основи яких під шкірою містяться мішечки, наповнені дуже сильною отрутою. Достатньо лише не дивлячись наступити на рибу, як скорпена шипами проколює ногу, і отрута, по спеціальних жолобках, потрапляє в рану. Людина при цьому відчуває такий гострий біль, що інколи втрачає свідомість. Нога розпухає, і якщо постраждалому не надати першої допомоги, швидко настає смерть. Навіть через місяці можуть виникати напади болю та порушення циркуляції крові. Так як отрута чутлива до високих температур, як терміновий спосіб можна помістити місце укусу в гарячу воду приблизно 500 C або прикласти гарячий компрес. Однак, цей метод спірний, оскільки, крім отруєння, це може ще призвести і до опіку.
Скорпена цінується місцевим населенням. Видаливши отруйні залози, м'ясо скорпени вживають у їжу. Великі екземпляри їдять цілком або підсмажуються в печі. Після приготування риба набуває декоративного червоного кольору і має відносно м'яке м'ясо.
