Що ви знаєте про припливи?

Двічі на добу в земних морях і океанах наступають припливи і з тією самою регулярністю двічі на добу вони змінюються відпливами. Причиною цих загальновідомих явищ є тяжіння, яке зазнають усі частини нашої планети з боку Місяця.

Розібратися у природі припливів досить легко. Водна оболонка Землі має сферичну форму. Так було б (у першому наближенні), якби Місяць зовсім не існував. Допустимо тепер, що раптово з'явився Місяць. Він притягне себе як тверде тіло Землі, так і різні частини її водної оболонки. Усі ці частини змістяться у напрямку Місяця. Зміщення залежатимуть від відстані тієї чи іншої частини Землі до центру Місяця. Найбільше прискорення і тому найбільше зміщення матиме частина водної оболонки, обернена до Місяця. Дещо менше зміщення відбудеться у твердого тіла Землі, масу якого можна вважати зосередженою в її центрі. Зрештою, ще менше зміститься "задня" частина водної оболонки.

В результаті цих різних зсувів виникають припливи: водна оболонка витягнеться в напрямку Місяця. Оскільки зміщення твердого тіла Землі більші, ніж зміщення, "задньої" частини водної оболонки, то на "тиловій" частині Землі утворюється другий приливний горб.

Припливний вплив інших планет на Землю мізерно малий, зате Сонце викликає і у гідросфері Землі та в її твердому тілі припливи, які лише у 2,2 разу поступаються по амплітуді місячним.

Вісь сонячних припливів спрямована до Сонця, вісь місячних припливів – до Місяця. Кут між цими напрямами постійно змінюється. Коли вони збігаються (а це настає в повний місяць і молодик), Сонце і Місяць діють спільно і загальна амплітуда місячно-сонячних припливів стає найбільшою. Навпаки, в першу та останню чверті Місяць та Сонце діють "у розбій" і амплітуда припливів буває найменшою.

Сонячні припливи в твердому тілі Землі невеликі - максимальна висота твердої приливної хвилі, збудженої Сонцем, не перевищує 13 см. Але, діючи спільно з Місяцем, Сонце в повний місяць або молодик може підняти нас на 43 см. Правда, тверді припливи дуже пологі і двічі на добу люди "хитаються" на твердих приливних хвилях. Здавалося б, припливи і відпливи – суто земне явище, але у твердому тілі Місяця Земля збуджує припливи, що неминуче повинно позначитися на еволюції системи Земля – Місяць.

Тертя припливів об тверду поверхню земної кулі поступово уповільнює її обертання. Пройдуть "якісь" п'ятдесят мільярдів років, і Земля, як показують розрахунки, як би зупиниться. Доба зрівняється з місяцем, точніше Земля буде постійно обернена до Місяця однією і тією ж стороною, і повний оберт навколо своєї осі вона буде здійснювати за той самий час, за який Місяць обернеться навколо Землі.