Скарби Креза

Історія про скарби Креза з'явилася в Туреччині: в землі пагорба Ікізтепе, поблизу міста Ушака, місцеві селяни виявили стародавню гробницю. Спочатку мотика натрапила на щось тверде: як виявилося, це були двостулкові мармурові двері, що вели невідомо куди. Відкрити її самодіяльні "археологи" не змогли, але бажання зазирнути всередину загадкової підземної споруди змусило пошукати інший вхід. Нарешті, одному з них вдалося проникнути туди через дах. Ось що розповів він згодом: "У склепі я побачив відкритий саркофаг. Мумія повністю зітліла. Добре збереглося тільки волосся похованої людини. Освітивши ліхтарем приміщення, я побачив безліч ювелірних виробів, графинів та глечиків із золота та срібла". Протягом кількох днів першовідкривачі та інші заінтересовані особи пограбували скарби гробниці. Коли в неї потрапили вчені, їм лише залишалося констатувати, що знайдене поховання має справді унікальний з історичного погляду характер: судячи з усього, гробниця належала самому Крезу - знаменитому цареві могутньої держави Лідії, що колись перебувала на території сучасної Туреччини, а пограбовані скарби отримали скарби Креза.

Про Крезе, що жив і правив ще в 6 столітті до нашої ери, складено чимало легенд, в яких оспівувалися головним чином казкові скарби Креза. Не випадково з'явилася і вже багато століть гуляє світом приказка "багатий, як Крез". Але фортуна, що щедро обдарувала лідійського царя золотом, зрештою, відвернулася від нього: зазнавши поразки у війні з персами, Крез був страчений. Однак є й інша історична версія, згідно з якою перський цар Кір Другий спочатку засудив переможеного царя до спалення, але потім помилував. Отже, достеменно невідомо, де закінчив свій життєвий шлях власник легендарного стану.

На думку турецьких археологів, виявлена поблизу Ушака гробниця - останній притулок Креза. За минулі два з половиною тисячоліття історики втратили її з поля зору, а покладені колись у склеп разом із останками царя скарби Креза перетворилися на скарб, який і був знайдений турецькими селянами. Як склалася подальша доля скарбів останнього лідійського царя – Креза?

Намагаючись відшукати і повернути розграбовані історичні скарби Креза, жандармерія провела десятки обшуків і допитів, але з'ясувати вдалося небагато: нитки вели до Ізміру, куди викрадачі переправили більшість скарбів. Там їх придбав за подібною ціною якийсь торговець, який назвався Алі Бабою. Знайти цього реального чи міфічного "спадкоємця" царя Креза виявилося теж непростим завданням. Один з тих "Алі", на кого впала підозра, розповів, що йому ніби пропонували купити скарби, "здобуті" з надр пагорба Ікізтепе, але він, розуміючи незаконність такої купівлі-продажу, змушений був відмовитися від вигідної угоди.

Пошук продовжувався. Не викликало сумніву, що "Алі-Баба та сорок розбійників", які розграбували царську гробницю, встигли збути історичні скарби Креза. Одна з найімовірніших версій була дуже невтішною: лідійські скарби Креза потай придбав американський збирач антикваріату Джон Клейман, і вони вже контрабандним шляхом перетнули Атлантичний океан.

Через кілька років турецьким журналістам, які продовжували цікавитися долею викрадених скарбів Креза, вдалося з'ясувати, що до нью-йоркського музею мистецтв Метрополітен надійшли ювелірні вироби, що належать до лідійського періоду. В офіційних каталогах музею вони не значилися, а музейне керівництво не балувало схвильовану турецьку громадськість інформацією на цю тему. Словом, все залишалося покритим пеленою невідомості.

І раптом 1984 року Метрополітен відкрито виставляє лідійські скарби Креза, що розшукуються, - більше двохсот предметів, вказавши в експозиційних коментарях, що вони нібито знайдені в Східній Греції. На запити кореспондентів турецьких газет представники прес-бюро музею дали таке пояснення: "Виставлені в музеї історичні цінності придбано трьома партіями у Джона Клеймана у 1966-1968 роках. Музей заплатив за ці предмети 1 мільйон 117 тисяч доларів. Це історичні пам'ятки зі Східної Греції". І хоча Лідія знаходилася дійсно на схід від Греції, а на її території колись розташовувалися деякі грецькі колонії-поліси, лукавий зміст такого "нешкідливого" перейменування був очевидним: тим самим Туреччина ніби позбавлялася права претендувати на знайдені в її землі скарби Креза.

Суперечки навколо скарбів Креза не вщухають і донині.